«Дозор-Б»: бій з тінню

Сергій Згурець, «Defense Express»
05.05.16
Ukrainian Military Pages фото © facebook.com/szgurets

Міністерство оборони України розглядає варіант призупинення процесу прийняття на озброєння тактичної бойовий колісної машин (ТБКМ) «Дозор-Б».

Таке рішення може бути ухвалене з огляду на низку проблем, які було виявлено у ході підготовки до передачі у Збройні сили першої партії з десяти «Дозорів». За державним контрактом, який було підписано між Міноборони та державним підприємством «Львівський бронетанковий завод», що входить до складу ДК «Укроборонпром», передача цієї партії мала відбутись не пізніше 30 квітня. Але цього не сталося ...

Траса «Дозору»

ТКБМ «Дозор» був розроблений як ініціативний проект державним підприємством «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.Морозова» (ХКБМ) ще у 2006 р. Це був макетний зразок, який, втім, неодноразово демонструвався на внутрішніх та міжнародних виставках озброєнь - без особливої уваги до цього проекту з боку наших військових.

перший варіант Дозор-Б перший варіант Дозор-Б Ранній варіант «Дозор-Б», фото © kbtz.com.ua

Після початку бойових дій на сході України з огляду на нагальну потребу силових відомств у новій бронетехніці ремонтний «Львівський бронетанковий завод» було визначено як серійне підприємство для виготовлення цієї нової продукції. Перший зразок, який було виготовлено на заводі, було означено як дослідний, і саме цей «Дозор» був відправлений для проходження державних випробувань. Дослідний зразок ТКБМ «Дозор-Б» проходив державні випробування з 17 серпня по 20 листопада 2015 р.

8 грудня 2015 г. було підписано Спільне рішення між Міністерством оборони України та ДК «Укроборонпром» щодо підсумків цих державних випробувань.

БТР «Дозор-Б» фото © facebook.com/szgurets

Воно оголошувало, що дослідній зразок ТБКМ «Дозор-Б» державні випробування витримав. Проте, як зазначало у документі, прийняття на озброєння ЗС України та організація серійного виробництва ТКБМ «Дозор-Б» має здійснюватися лише після усунення недоліків та реалізації зауважень та пропозицій комісії з державних випробувань; коригування робочої конструкторської документації та дороблення дослідного зразка тактичної бойової колісної машини «Дозор-Б»; виготовлення установчої серії тактичних машин під авторським наглядом по оновленій документації, який присвоєно літеру «О1».

Про перелік головних зауважень до «Дозору» власне, і йшлося у моєму попередньому матеріалі Про "Дозор-Б", хвороби росту та про особисте.

Нова інформація про стан робіт над проектом з'явилася під час спілкування з представниками Міноборони, Генерального штабу, «Львівського бронетанкового заводу» та Харківського конструкторського бюро з машинобудування ім. О.Морозова на демонстрації зразків продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу Президенту України наприкінці травня на полігоні у Дівичках.

Серед іншого, львів'яни привезли на демонстрацію зразок «Дозору» у світлій цифровій «розкрасці», з новим дистанційним бойовим модулем та іншими цікавими нововведеннями. Машина виглядала достатньо «вилизаною», бо, власне, мала згодом прямувати на одну з закордонних виставок. Проте виставковий «Дозор», як з'ясувалося, має суттєві відмінності від машин, які виготовляються за державним замовленням.

Дозор-Б В1320 Дозор-Б В1320-1/В1320А
1. Версія «Дозор-Б» (В1320), що була представлена виставці IDEX'2015, фото © tank.lviv.ua
2. Версія «Дозор-Б» (В1320-1/В1320А) представлена в серпні 2015 року, фото © trucks.autocentre.ua


Робота на помилками-2

Хід усунення недоліків та підготовки робочої конструкторської документації для виготовлення «Дозорів» за держоборонзамовленням досліджувала міжвідомча комісія, яка завершила свою роботу наприкінці березня 2016 р. До її складу увійшли представники усіх сторін, залучених до розробки, виготовлення та постачання на озброєння ТКБМ «Дозор». Було ухвалено підсумковий документ з зауваженнями та рекомендаціями - з огляду на результати минулорічних державних випробувань «Дозору».

Частина з цих зауважень стосується речей, які мають бути виправлені за рахунок корегування робочо-конструкторської документації. Як, наприклад, зафіксувати заміну радіостанцій на американські Harris та «Либідь» (українізована «Моторола»), долучити усю експлуатаційну документацію, якої бракує.

Також наголошувалось, що зберігаються відхилення дослідного зразка від вимог робочо-конструкторської документації на ТБКМ «Дозор-Б». Зокрема, на машині встановлені інші колісні редуктори, ніж ті, що означені у РКД; інші ведучі мости; не вставлено обігрів кормових та бокових вікон; не та марка фільтровентиляційної установки; інші радіатори; тяглова лебідка іншої марки. Власне, відмінності начебто не є суттєвими – одна цифра в індексі, проте з точки зору вимог військові наполягали на чіткому «однообразії» і дотриманні РКД. Частину змін у конструкцію «Дозорів» планувалася запровадити вже після першої серії – з 11 машини і далі.

В законне правове поле усі нововведення вводяться на основі спільного рішення між замовником та постачальником мілітарної продукції. Тобто, між Міноборони та «Укроборонпромом». З огляду на те, що корпус бронемашини виготовлений з польської сталі Armstall 500, Львівському ремзаводу спільно з ХКБМ Міжвідомча комісія також рекомендувала підготувати проект спільного рішення МО України та «Укроборонпром» на дозвіл використання цієї сталі замість української, на основі якої і були зроблені розрахунки як щодо міцності корпусу, так і його куле- та протимінної стійкості.

Нове-старе

За нашою інформацією, військове представництво і раніше інформувало керівництво Міноборони, що виготовлення як дослідного зразка ТБКМ «Дозор-Б», так і інших машин першої партії здійснюється з відхиленням від наявної робочо-конструкторської документації.

Так, наприклад, перелік відмінностей на червень ще 2015 р. стосувався низки комплектуючих та матеріалів, які використовувались для виготовлення «Дозорів», включно зі бронесклом, протиуламковим «підбоем», і, власне, вже згаданої броні.

Дозор-Б В1320 Дозор-Б В1320-1/В1320А
1. «Дозор-Б» (В1320), протиосколковий захист типу «Кевлар», фото © autocentre.ua
2. «Дозор-Б» (В1320-1/В1320А), оббитий протиосколковий плитами, фото © autoconsulting.com.ua


Тоді стверджувалося, що виготовлення «Дозор-Б» не відповідає вимогам бронювання, бо в документації йшлося про вітчизняну сталь «71», а корпус машини було виготовлено з польської сталі марки Аrmstal 500.

З боку «Укроборонпрому» було озвучено аргумент, що обумовлена у документації вітчизняна сталь у виробників відсутня, а її виготовлення у незначній кількості для першої партії у потрібні терміни є проблематичним. У свою чергу, військове представництво наполягало на тому, що якщо використано польську сталь – то Львівському бронетанковому заводу спільно з ХКБМ треба визначити можливості її застосування, а особливо - провести дослідження на противокульну стійкість зварних швів конструкції, виконаних зі спеціальної сталі марки Аrmstal 500.

Також був різнобій у комплектуючих для «Дозорів», коли аналогічні вузли та агрегати закуповувалися у різних постачальників. Керівництво Львівського бронетанкового заводу наголошувало, що такою є ринкова реальність. У свою чергу, військові, яка відповідали за контроль якості збирання машин, стверджували, що де-факто створюється ситуація з ризиками по трьох напрямах. А саме:

- постійне уточнення постачальників унеможливлює визначення військових представництв, які б здійснювали контроль за якістю виготовлення (постачання) комплектуючих складових одиниць, агрегатів, деталей, сировини та матеріалів та визначення рівня цін на продукцію;

- комплектуючі складові одиниці, агрегати, деталі, сировина та матеріали на ТБКМ «Дозор-Б» постачаються без приймання військовими представництвами;

- підприємства відмовляються постачати комплектуючи на «Дозор-Б» з контролем якості та перевіркою рівня цін військовими представництвами.

Напружена ситуація між замовником та виробником ТКБМ «Дозор-Б», власне, зберігалась і до державних випробувань 2015 р. Хоча деякі суперечності були усунуті за участю Харківського конструкторського бюро з машинобудування - розробника машини, яке легітимізувало окремі зміни у робочо-конструкторській документації.

Ukrainian Military Pages Перша партія, фото © ДК "Укроборонпром"

Міжвідомча комісія від березня 2016 р. юридично зафіксувала, що ефективність як старих, так і нових змін, внесених у конструкцію «Дозорів», має бути перевірена як у ході прийомо-здавальних випробувань перших десяти машин – з відповідним внесенням усіх змін у робоче-конструкторську документацію, так і з огляду на досвід підконтрольної експлуатації цієї партії. Тобто, йшлося про звичайний шлях доопрацювання військової техніки до максимально можливого ідеалу.

Штрафне коло

Відповідно до заводського графіку виготовлення 10 одиниць ТБКМ «Дозор-Б» мало бути завершено до 31 березня 2016 р. Їхня передача замовнику в рамках державного контракту мала відбутися до 30 квітня. На 25 квітня ситуація виглядала так: Львівський бронетанковий завод пред’явив замовнику на приймально-здавальні випробування 10 ТБКМ «Дозор-Б».

У ході випробувань були виявлені дефекти, які повторювались одразу на декількох машинах. Це стосувалося несправностей гальмівної системи; рульового управління; протипожежної системи; колісних редукторів; панелі управління; відсутність забезпечення надлишкового тиску у середині бронемашини; тріщин корпусу на трьох ТБКМ «Дозор-Б».

У ході контролю за процесом усунення недоліків та зауважень, як стверджували військові, вкотре були «виявлені проблемні питання». А саме:

- не виконанні вимоги щодо забезпечення встановленого граничного рівня шуму не більше 80 дб (за результатами державних випробувань було зафіксовано 95 дб у салоні);

- не забезпечено ущільнення для створення в заселених відділеннях тиску не менше 25 мм вод. ст. при подачі повітря від ФВУ;

- ефективність виконання заходів з покращення теплоізоляції та системи вентиляції для забезпечення комфортних умов заселених відділень у діапазоні температур навколишнього повітря від мінус 40 до плюс 50 градусів потребує додаткової перевірки в умовах експлуатації при температурі навколишньої середи плюс 30 градусів та вище. Така перевірка не проводилась;

- повною мірою не досліджені причини появи тріщин на корпусах трьох машин «Дозор» з пробігом лише від 120 до 400 км, отже - є ризик виникнення таких дефектів і на інших машинах.

Ukrainian Military Pages фото © Апостроф (apostrophe.com.ua)

Окремі зауваження також стосувалися того, що Львівський бронетанковий завод встановив на «Дозор» для бойового модулю опорно-поворотні пристрої власної розробки – замість передбачених від ПАТ «Харківський тракторний завод». Але під час випробовувань львівське рішення не змогло забезпечити необхідну влучність вогню з озброєння «Дозорів».

…Відтак, коли наступив час «Ч» – 30 квітня, останній термін для передача «Дозорів» Збройним силам – з боку представників замовника було запропоновано оголосити кардинальне рішення. А саме - тимчасово призупинити приймання виробів ТБКМ «Дозор-Б» до з’ясування причин виникнення дефектів, розробки та виконання заходів щодо їх попередження та усунення. Траса «Дозорів» почала завертати на нове коло – проте вже зі штрафними очками…

У пошуках Соломонового рішення

На цей час у мене немає інформації, чи справді вже ухвалено рішення про призупинення процесу прийомки ТБКМ «Дозор-Б». Проте зрив державного контракту і невиконання у визначені терміни поставок цих машин може мати низку наслідків.

Про затримки зі «здачею» «Дозорів» та про можливі штрафні санкції з боку Міноборони на збройовій презентації у Дівичках я запитав у директора Львівського бронетанкового. За словами Романа Тимківа, підготовка до серійного виробництва нової машини «Дозор» виявила низку питань, які нині і надалі потребують командної роботи, високого професійного рівня з боку персоналу, порозуміння, включно з усуненням зауважень військових, які жорстко підходять до своєї справи. Що до штрафних санкцій, то вони не є значними, бо це скоріш є питанням принципу. Тут я передаю лише загальну фабулу розмови – без точного цитування.

Якщо не брати до уваги інші правові речі і законотворчі рішення щодо зриву держоборонзамовлення, то, якщо я не помиляюся, для заводу штрафні санкції становитимуть не менше 40 тис. грн. за добу. Також мені вдалося переговорити з начальником Головного представника замовника у особі Міноборони у західному регіоні Павлом Ракулом.

На питання про надмірно «жорсткий» та прискіпливий підхід до приймання «Дозорів» він, у свою чергу, відповів, що з боку Міноборони є лише чітке слідування усім процедурам, пов'язаним з розробкою, підготовкою нового дослідного зразка до виробництва, його серійного виготовлення, забезпечення умов підконтрольної експлуатації, визначення недоліків конструкції та їхнє усунення, знову ж таки - з винесенням усіх цих змін до робочо-конструкторської документації, на підставі якої і мають виготовлятися машини. Як перша дослідна партія, так і вся серія.

«Всі ці вимоги і умови, так само, як і бойові статути, написані кров'ю. І їх треба дотримуватися, якщо ми дійсно хочемо постачати у нашу армію озброєння, яке буде надійно служити роками. Ігнорування та незнання правил та процедур зовсім не означає, що вони можуть ігноруватися», - пояснював він.

Разом з тим, вже з боку Міністра оборони України Степана Полторака під час того ж заходу у Дівичках почув, що, власне, є пропозиція, аби першу партію «Дозорів», виготовлених у Львові, передати на дослідну експлуатацію у два військових навчальні заклади. П’ять машин – до Одеси, і п’ять – курсантам Академії у Львові. Звісно, по завершенні прийомки першої важкої «десятки» «Дозорів».

Від себе додам, що навряд чи таке рішення можна вважати оптимальним. Бо у будь-якому разі, - чи у процесі піддослідної експлуатації «дозорної» партії, чи після прийняття цих машин на озброєння ВСУ – є низка питань, які мають бути з’ясовані у ході роботи у бойових, а не у начальних частинах. І бажано – в бойових умовах, де навантаження є якісно іншими. Де окремі деталі набувають життєвозначущої ваги. Наприклад, як швидко можна замінити колесо і яка ціна відсутності «запаски» на машині?

Думаю, аналіз потоку відмов у «Дозорі» з військ буде значно ширшим, ніж з навчальних частин. Про що, до речі, свідчить і практика застосування в АТО того ж БТР-4 та БТР-3, які при реалізації експортних контрактів мали менше застережень від експлуатантів, ніж згодом при внутрішньому бойовому вжитку. Бойова практика, власне, нині і є тими унікальними умовами, які треба максимально використовувати для надання новій українській зброї конкурентних якостей. Реальній бій, виконані завдання, врятовані життя – ось критерій істини для усіх конструкторських рішень, які закладаються у бойову машину.

Звісно, на цьому тлі одразу виникає питання – чому Міноборони так занижує планку вимог до «Дозору»? Чому для власної армії – на відміну від експортних зразків «Дозору» - не йдеться про застосування на машині бойового модуля з дистанційним керуванням для забезпечення зручного ведення вогню оператором кулемету на усі 360 градусів? Чому не передбачається оснащення робочих місць командира та оператора нічними (тепловізійними) приладами спостереження? Адже при виконанні цією машиною розвідувальних завдань це просто необхідно. Тільки не кажіть мені одразу про ціну. Бо так ми і надалі будемо користуватися лише біноклями.

Також поки що нез’ясоване для мене питання – це підтвердження рівня протимінного та балістичного захисту «Дозору». У ході державних випробувань ці характеристики не перевірялась. Але для якого пекла ця машина придатна? Звісно, при передачі «Дозорів» курсантам про це питання можна забути. А якщо «Дозор» буде працювати на «передку» і снайперська куля раптом потрапить у зварний шов і спричинить критичні наслідки для наших солдат? Який буде зворотній ланцюг розслідувань такого випадку? Тож цю складову якостей «Дозора» не можна залишити без уваги. Для початку – хоча б простим шляхом підписів під відповідним документом посадових осіб – чи то з Міноборони, чи то з «Укроборонпрому», які візьмуть на себе усі «протимінні» та «противокульні» ризики.

Ще одне питання без відповіді – це те, що споряджена та повна маса «Дозору» не відповідають вимогам ТТЗ, вони є більшими, а питома потужність дослідного зразка є меншою, ніж зазначена у тому ж ТТЗ. Мені натякнули, що, власне, ці невідповідності будуть скореговані у бік фактичних показників. Якщо так, то чи є це пониження вимог критичним для мобільності машини в умовах бойових дій? І чим тоді керуються наші військові при розробці ОТВ та ТТЗ до перспективних зразків озброєнь та техніки, якщо потім параметри можна легко змінювати одним розчерком пера?

Проте це – вже питання, детальний розбір яких у наступних матеріалах. Бо нині однозначно зрозуміло, у історії про «Дозор» крапку ставити ще зарано. Власне, все лише починається…


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.


Використані джерела:
facebook.com/szgurets