Bellingcat: Неоголошена війна Путіна. Російські артилерійські удари по території України 2014 року

21.12.16
Ukrainian Military Pages всі фото та зображення © www.bellingcat.com

Сьогодні вийшов новий звіт Bellingcat: «Необъявленная война Путина: Российские артиллерийские удары по территории Украины летом 2014 года» (Putin’s Undeclared War: Summer 2014 – Russian Artillery Strikes against Ukraine).

Подивитися одномінутний ролик, в якому висвітлюються основні результати розслідування і дається загальний контекст доповіді.

Наведений нижче текст являє собою уривок з повного тексту доповіді (російською). Подивитися інтерактивну карту, на якій відображені всі результати розслідування, можна за цим посиланням.

Нагадаємо, що раніше розслідування щодо обстрілів України з території Російської Федерації були також проведені міжнародною розвідувальною спільнотою InformNapalm:

Google Earth розкрив нові секрети обстрілів із-за «поребрика»

Обстріли України з території РФ у серпні 2014. Вивчено супутникові знімки 539 вирв

Короткий зміст

Війну на сході України часто називають «громадянською війною» або «внутрішнім конфліктом». Однак така оцінка не відповідає наявним у відкритому доступі даними. Влітку 2014 року Україна і США відкрито заявляли про участь в конфлікті російської армії. Згодом було опубліковано кілька доповідей, які підтвердили ці заяви, які довели факти присутності і загибелі російських військовослужбовців на сході України, а також наявність на території України російської військової техніки.

У цьому звіті є докладне вивчення досі недостатньо розглянутого аспекту військового втручання Росії в цей конфлікт: артилерійських ударів по території України влітку 2014 року. У більш ранніх доповідях доведено кілька випадків таких атак, проте в них не було продемонстровано їх загальний масштаб. У цьому звіті зроблено спробу повністю задокументувати російські артилерійські удари по території України влітку 2014 року за допомогою відкритих джерел.

Метою цієї доповіді стало розширити висновки попередніх і задокументувати повний масштаб російських артилерійських обстрілів українських сил влітку 2014 року. Ми вивчили всю прикордонну територію в зоні конфлікту на предмет наявності потенційних вогневих позицій і місць артилерійських обстрілів. Нам вдалося виявити сотні місць, що мають відношення до предмету дослідження. В ході роботи над доповіддю вдалося встановити наступне:

  • Артилерійські частини збройних сил Російської Федерації завдали принаймні 149 окремих артилерійських ударів по Україні влітку 2014 року. Крім того, вдалося встановити ще 130 ймовірних артилерійських позицій.
  • 408 зон ураження від артвогню на території України в межах дальності російських артилерійських систем характеризуються траєкторією снарядів, що перетинає українсько-російський кордон. 127 з них знаходяться в межах 3 кілометрів від кордону.
  • Судячи за загальної кількості вирв, влітку 2014 року російські військові випустили тисячі артилерійських снарядів по цілях на території України.
  • Недостатність наявних у відкритому доступі супутникових знімків і жорсткі критерії класифікації, які використовуються в звіті, означають, що ці цифри є нижньою межею оцінки справжньої кількості атак. Цілком ймовірно, що атак було набагато більше, ніж 149. Про це говорить і наявність ще 130 ймовірних артилерійських позицій. Крім того, можна встановити наступне:
  • Артилерійські удари російських збройних сил з території Росії почалися в липні 2014 року. Їх частота і масштаб зросли в серпні і вересні 2014 року.
  • Сліди артилерійських ударів через кордон можна знайти на всій прикордонній території зони конфлікту в Донецькій і Луганській областях.
  • Висока частота, широка поширеність і великий масштаб артилерійських ударів, розглянутих в цьому звіті, не дозволяють вважати їх випадковостями або діями без наказу. Таким чином, ці атаки можна вважати виключно актом військових дій Російської Федерації проти України.

Пропонуємо читачам самостійно вивчити на інтерактивній карті всі дані, використані при підготовці цієї доповіді.

Нижче наведено короткий огляд методів, використаних в ході аналізу, а також розбір одного з прикладів, наведених в повному тексті доповіді.

Методологія

Ми вивчили прикордонну смугу на території України шириною в 22 кілометри в Донецькій області і в Луганській області до села Нижня Вільхова. На території Росії ми вивчили всю територію Ростовської області через кордон від місцевості, вивченої в Україні. Ми шукали місця обстрілу і вогневі позиції вручну, в основному за допомогою Google Earth. Пошук повторювався для супутникових знімків різного датування. Ми виявили і вивчили 2 254 можливих об'єкти на території Росії і України. 518 об'єктів представляли собою поля вирв від артобстрілів на території України, тоді як 305 були визначені як потенційні вогневі позиції на території Росії або всередині України в безпосередній близькості від кордону. Слід зазначити, що під 305 потенційними вогневими позиціями розуміється загальне число потенційних артилерійських ударів.

Всі потенційні вогневі позиції були класифіковані двома різними аналітиками; при відсутності згоди між аналітиками вимагалась думка третіх осіб. Вогнева позиція вказувалася як «ймовірна» тільки в тому випадку, якщо з такою класифікацією були згодні обидва аналітика. 279 з встановлених 305 вогневих позицій були класифіковані як ймовірні. Ймовірні вогневі позиції оцінювалися за ймовірним типу використовувалася артилерії, напрямку стрільби, датою появи на супутникових знімках і кількості видимих ​​слідів. Якщо видимі сліди явно свідчили про вихідному вогні, позиції привласнювалася відповідна класифікація. Для кожної позиції також оцінювалася «траєкторія прицілювання».

Місця обстрілів на території України оцінювалися за масштабом обстрілу (10 і менше вирв - невеликий, 10-100 - середній,> 100 вирв - великий), датою появи на супутникових знімках і траєкторії снарядів. Траєкторія оцінювалася за методикою, що використовується США в польових дослідженнях. Ця методика схожа з тією, що була використана в попередніх доповідях Bellingcat, в науковій доповіді і в експертному висновку в суді над Надією Савченко. Обмеження за часом не дозволили встановити траєкторії снарядів по кожній з тисяч вирв на 518 місцях обстрілів. Таким чином, для визначення загального азимута траєкторії для цієї доповіді на кожному місці обстрілу вибиралося по 5 вирв, після чого давалася оцінка траєкторії на основі цієї вибірки.

Ми також спробували визначити, які місця обстрілу в Україні можна зіставити з конкретними артилерійськими позиціями на території Росії. Спочатку ми встановили напрямок вогневих позицій, як описано вище у цьому розділі. Потім ми визначили траєкторію снарядів. Для обліку неточності траєкторії, яка визначається за цією методикою, азимут був представлений у вигляді сектора кола з центру мас багатокутника, утвореного вирвами, з відхиленням по 6 градусів з кожного боку. Сектора з місць обстрілу і вогневих позицій перетиналися на відмітках, що означають центр мас місця обстрілу і вогневої позиції. Ми залишили тільки ті місця обстрілу, для яких спостерігалося «подвійне підтвердження».

Розбір конкретних прикладів -
Артилерійський обстріл з району Куйбишеве

Найбільша щільність ймовірних вогневих позицій спостерігається в районі села Куйбишеве (Росія). З іншого боку від кордону, на території України, в липні і в серпні 2014 року велися бойові дії в районі стратегічно важливою висоти Савур-Могила і прикордонного переходу Маринівка-Куйбишеве. У липні через цю територію проходив маршрут постачання для передових загонів української армії, що базувалися на прикордонній території. Сепаратисти зайняли прикордонний перехід Маринівка-Куйбишеве 14 серпня 2014 року.

Існує свідоцтво того, що до 17 липня 2014 року цей район вже піддавався артилерійському обстрілу. Крім того, на наявних у відкритому доступі супутникових знімках від 16 липня 2014 року можна виявити ймовірні вогневі позиції на території Росії і України на відстані менше 2 км від кордону. У період з 16 по 26 липня 2014 року на супутникових знімках російської території стали помітні нові ймовірні вогневі позиції, з яких імовірно вели вогонь з буксируваних гаубиць або з самохідних артилерійських установок. Сліди від РСЗВ в цьому районі були помітні вже 20 липня 2014 року. Супутникові знімки, зроблені після 26 липня 2014 року, охоплюють не весь район. Незважаючи на це, по великій кількості вогневих позицій на наявних супутникових знімках можна сказати, що територія біля Куйбишева використовувалася як одна з основних майданчиків для пуску ракет через кордон протягом літа 2014 року.

Ukrainian Military Pages

На малюнку вище представлені чотири окремих місця в районі Куйбишева, де, ймовірно, перебували вогневі позиції. У першому ряду показані дві вогневі позиції, що відносяться до початкового періоду і вперше помітні на знімку від 16 липня 2014. Одна з них знаходиться в Україні, друга - в Росії, але на жодній не видно ознак вихідного вогню. В останньому ряду показано можливе місцезнаходження вогневої позиції на території України, а також шлях, по якому техніка, ймовірно, перетнула кордон (непомітний на знімках від 2 липня 2014 роки). Третя ймовірна вогнева позиція на території України знаходиться в кінці шляху, що веде далі на північ.

У другому ряду представлена ​​територія, на якій знаходяться як мінімум три ймовірні вогневі позиції. Влітку 2014 року Штаб верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі представив супутникові знімки від 23 липня 2014 року в якості підтвердження того, що Росія наносила артилерійські удари через кордон. На знімках цього району від 20 липня 2014 рік на вогневих позиціях вже помітні шість самохідних артилерійських установок. На знімках від 23 липня 2014 року Знову видно шість самохідних артилерійських установок. При цьому на південь від установок також помітні дві пересічні лінії з відмітками, що свідчать про ведення вогню.

У третьому ряду показано місце, яке двічі використовувалося як вогнева позиція для обстрілу української території з РСЗВ. Перша атака, від якої залишилося два добре помітних сліду, була проведена в період з 16 по 20 липня 2014 року. Судячи зі слідів вигоряння, вогонь був направлений в сторону північного заходу. ДО 15 серпня 2014 року на цій же території з'являються три нових сліду вигоряння. Атака, в ході якої вогонь вівся в північному напрямку, напевно сталася між 2 серпня і 15 серпня 2014 року.

В останньому ряду представлено ще одне місце зі слідами вигоряння, що вказують на використання РСЗВ. На знімку від 15 серпня 2014 роки ніяких слідів не видно. На зображеннях від 4 вересня 2014 року чітко видно два великих сліду вигоряння. Крім того, на знімках від 5 вересня 2014 року видно дві одиниці техніки, які стоять на позиціях. Довжина машин залишає близько 12 м, що дозволяє припустити, що це РСЗВ «Смерч».

В цілому в районі Куйбишева вдалося виявити більше сотні ймовірних вогневих позицій. На карті нижче представлена зміна кількості позицій з плином часу. Зліва показані тільки ймовірні вогневі позиції, які були помітні до 17 липня 2014 року, в середині - все ймовірні вогневі позиції, помітні на наявних супутникових знімках до 3 серпня 2014 року. Примітка: у відкритому доступі немає супутникових знімків значної частини території на схід від Іванова-Ясинівки, зроблених після 26 липня 2014 (до 3 серпня 2014 роки). На карті справа показані всі вогневі позиції, виявлені влітку 2014 року.

Ukrainian Military Pages

По зображенню ліворуч, на якому показана ситуація в ранній період (до краху «Боїнга»), видно, що за супутниковими знімками вдалося знайти обмежену кількість вогневих позицій. Проте, вже існує кілька місць обстрілу на території України поблизу ймовірного українського військового табору, розташованого в районі прикордонного переходу Маринівка-Куйбишеве, за якими снаряди були пущені від російсько-українського кордону. Судячи з цього, кілька артилерійських ударів через кордон, очевидно, було нанесено саме в цей період.

Приблизно через два тижні (до кінця дня 2 серпня) стають видні інші ймовірні вогневі позиції, як зі слідами вихідного вогню, так і без них. Крім того, можна відзначити, що кількість місць обстрілу на території України значно зростає. У деяких випадках можна припустити наявність зв'язку між новими вогневими позиціями і місцями обстрілу (докладніше див. У повному тексті доповіді).

На останній карті відображена ситуація станом на кінець літа 2014 року. Судячи з неї, в серпні і вересні 2014 року з цього району продовжували вести вогонь. На супутникових знімках помітно кілька нових ймовірних вогневих позицій і місць обстрілу. У порівнянні з початком серпня, деякі з них розташовані ближче до російсько-українським кордоном, а деякі місця обстрілу, навпаки, перебувають далі вглиб країни.

Ви тільки що прочитали невеликий уривок з повного тексту доповіді, який можна завантажити за цим посиланням (російською) або англійською.


Техніка російських окупантів на Донбасі