«Брендування» Українського війська: щит як віддзеркалення військових традицій

07.02.19 | Максим Хорошунов
Брендування Українського війська: щит як віддзеркалення військових традицій

«Ребрендинг» Українського війська, який триває вже кілька років поспіль, приніс перші результати. Українські військові отримали нову форму одягу, нові знаки розрізнення звань, емблеми родів військ та багато іншого.

Нині триває процес наповнення цієї форми новим змістом: нагородами, нарукавними емблемами, нагрудними знаками та іншими елементами. Проте, розробка нового «змісту» неможлива без комплексного підходу до цього питання. Особливо це стосується нарукавних емблем.

Як показує світовий досвід, впізнаваність військовослужбовців армій розвинених країн, насамперед членів НАТО, залежить від застосування єдиного до створення нарукавних емблем військових частин. Ключове значення у цьому питанні відіграють форма щита емблеми і його кольори. Якщо питання кольорів вже розглядалось у експертному середовищі (Див.: «Брендування» українського війська: кому які кольори використовувати), то питання форми щита залишається недостатньо вивченим. Тож досвід збройних сил інших країн, насамперед частин Сухопутних військ (СВ) країн НАТО – заслуговує на ретельний аналіз задля того, щоб в Українському війську був відпрацьований власний підхід до нарукавних емблем.

На сьогодні у СВ країн НАТО існують два підходи до форми щитів нарукавних емблем: одноманітний та багатоманітний. Перший передбачає використання єдиної форми щита практично для всіх з’єднань та частин СВ. Другий – не встановлює жорстких правил, які б обмежували розробників нарукавної символіки, та дозволяє їм використовувати різні форми щитів в залежності від кожного конкретного випадку.

З одного боку, одноманітність дозволяє побудувати чітку систему, яка спрощує ідентифікацію військовослужбовця на відстані. З іншого – дещо обмежує творчість. Тож давайте проаналізуємо символіку частин СВ країн Альянсу, щоб з’ясувати: які щити використовуються в їхніх нарукавних емблемах, і, відповідно, яке наповнення їм притаманне.

За результатами аналізу з’ясувалось, що лише шістнадцять країн використовують єдину форму щита як основу нарукавних емблем частин СВ. Єдина форма дозволяє сформувати своєрідний комплекс символіки частин, що надає однострою військовослужбовців тієї чи іншої неповторності та самобутності.

Першою у цьому списку стоїть Армія США, яка по праву вважається однією з найбільших та професійних армій світу, і яка має один з найрозвинутіших інститутів військової символіки.

Відпрацювавши власний підхід до розробки нарукавних емблем американські фахівці дійшли висновку, що обмежувати себе єдиною формою щита для всіх частин не варто. Водночас, у сухопутній військовій символіці чимало емблем мають однаковий щит, який притаманний скоріше роду військ, ніж окремому об’єднанню (армії, корпусу) чи з’єднанню (дивізії). Наприклад, на рукавах військовослужбовців, які служать у частинах ППО СВ, можна побачити нарукавні емблеми з однаковою формою щита – витягнутого прямокутника із заокругленими верхніми та нижніми сторонами.

За такою схемою розроблені також нарукавники навчальних підрозділів, для яких передбачено використання ромбовидного щита із заокругленими кутами. Об’єднуючим елементом в них є зображення палаючого факела, єдине для всіх навчальних підрозділів виду.

При цьому кольори емблеми чітко відповідають розподілу кольорів, закріпленому за родами та службами Армії США. Це також є характерною рисою американської військової символіки. Така практика дозволяє забезпечити одну з найбільших армій світу лаконічними та зрозумілими нарукавними емблемами.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Нарукавні емблеми частин СВ Британської армії також формують певну систему. Так, переважна більшість бригад сьогодні мають нарукавні емблеми у формі квадрата. Аналогічну форму мають нарукавні емблеми окремих підрозділів цих бригад. Проте, серед британської військової символіки зустрічаються емблеми бригад із круглими, прямокутними та трикутними щитами. Отож, єдиної, жорсткої, системи форми щитів у британському війську не існує. Пріоритет у цій справі мають традиції, а не уніфікація під єдиний стандарт.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Для нарукавної символіки військових частин СВ Франції притаманні зовсім інші риси. Адже, основою нарукавних емблем є чорний прямокутник, який слугує скоріше полем для нанесення зображень, ніж щитом. Так, чорний прямокутник виконує роль основи в нарукавній емблемі 27-й гірсько-піхотної бригади. На ньому розміщено чотирикутник із зображенням гірської квітки на тлі Альпійських гір. Загалом, прямокутна форма основи застосовується у всіх без виключення нарукавних емблемах з’єднань та частин, які носяться на кітелі парадно-вихідної форми та на польовій.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Нарукавні емблеми СВ ЗС Німеччини також являють собою єдиний комплекс. Всі нарукавні емблеми піхотних з’єднань виконано на основі трикутного щита із заокругленими боковими сторонами.

Особливо цікавим та найбільш повним цей комплекс був до 1992 р., коли СВ Бундесверу складались з корпусів та дивізій, до складу яких, в свою чергу, входили окремі бригади. При цьому бригади використовували нарукавні емблеми дивізій і розрізнялися кольором канта.

Так, управління дивізії та підрозділи забезпечення відрізняв білий перетятий чорними нитками кант. Для бригад колір канта залежав від порядкового номеру, наприклад: білий для 28-ї, червоний для 29-ї, жовтий для 30-ї. Виключення становили лише гірсько-піхотні з’єднання, які використовують овальну форму щита та зображення едельвейса. Але ця відмінність радше данина традиції, яка нараховує не одне десятиліття, ніж виключення з правил.

На жаль, після значної оптимізації чисельності Бундесверу цей комплекс символіки не зберігся. Проте окремі бригади, які сьогодні входять до складу СВ, продовжують використовувати свої нарукавні емблеми з відповідним кольором канта, коли вони перебували у складі окремих дивізій. На польовій формі одягу допускається носіння інших нарукавних емблем (наприклад, окремих підрозділів), тоді як на парадній формі одягу носяться лише офіційні.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Для збройних сил Норвегії також притаманне використання трикутного щита із заокругленими боковими сторонами. Ця форма щита передбачена для нарукавних емблем всіх частин СВ.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Схожа форма щита також притаманна нарукавним емблемам частин СВ Литви. Слід зазначити, що цю форму почали застосовувати кілька років тому. Раніше в основі литовських нарукавних емблем лежав щит із заокругленою нижньою частиною. Однак, після зміни підходів до військової символіки в оборонному відомстві, фахівці обрали щит, схожий на той, який тримає литовський вершник з герба країни. Нині ця форма щита єдина для всіх підрозділів та частин всіх видів та родів військ ЗС Литви.

Зведено до мінімуму кількість зображень на щиті, що робить емблеми легшими для сприйняття. Колір щита чітко «прив’язаний» до конкретного роду військ. Для сухопутних частин – зелений, для військової поліції – червоний, артилерійських та технічних частин – чорний, для Повітряних Сил – блакитний, для флоту – чорний.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Нарукавна символіка СВ Португалії ґрунтується на глибоких геральдичних традиціях цієї країни. Основою символіки військових частин португальських СВ є герб. Власні герби мають всі військові частини, незалежно від рівня та призначення. В гербах використовується трикутний щит із заокругленими боковими сторонами. Відповідно, щит герба є одночасно нарукавною емблемою частини, яку носять на польовій формі одягу, та нагрудним знаком для носіння на парадній формі. Допускається використання нагрудного знака і на польовій формі одягу.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Нарукавна символіка частин СВ Греції має свої притаманні риси. Так, в основі емблем всіх частин лежить трикутний щит, всі сторони якого заокруглені. Ця особливість відрізняє грецьку військову емблематику від інших країн, розглянутих вище.

У верхній частині щита девіз грецькою мовою. Емблеми розміщуються як на рукавах, такі і на прапорах військових частин. На додачу, ці ж емблеми є одночасно нагрудними знаками, які підвішують до ґудзика клапана лівої кишені кітеля. Колір щита емблеми залежить від кольору, присвоєного відповідному роду військ: піхота – оливковий, морська піхота – синій, підрозділів Повітряних Сил – блакитний та ін.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Схожу форму щита використовують і у нарукавних емблемах частин СВ ЗС Італії. Потрібно зауважити, що нарукавні емблеми з такою формою щита встановлені лише для командування з’єднань (бригад). Для органів управління СВ допускається використання щитів іншої форми. Для частин рівня від батальйону і нижче передбачені лише герби, на яких зустрічається навіть зображення українського Тризуба.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Іспанська військова символіка виконана у традиційному для неї стилі. Основою для нарукавних емблем є щит із заокругленою нижньою частиною, який також застосовується у гербах військових частин. Власні герби мають всі військові частини, від командувань до окремих рот. Усі нагороди, почесні назви та інші регалії винесені за межі щита та розміщуються на гербах у чіткій відповідності до встановлених іспанськими фахівцями з військової символіки правил. Увінчують герби королівська корона.

Натомість, нарукавні емблеми передбачені лише для військових організмів бригадного рівня. Виключення становлять лише підрозділи іспанського Іноземного легіону, де зустрічаються нарукавні емблеми навіть окремих батальйонів (рот).

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Зустрічаються серед країн Альянсу і такі країни, які вирішили створити власну форму щита нарукавної емблеми. Одна з них – Словенія. Починаючи з 2014 р. у символіці частин СВ цієї країни використовується вельми своєрідна форма щита, який загострений у верхній та нижній частинах. Така форма не зустрічається у інших країнах НАТО як базова для нарукавних емблем СВ, що робить її суто «словенською» розробкою.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Звести всі нарукавні емблеми СВ під єдиний стандарт вирішили і в Чорногорії. Варто зауважити, що під час розробки нової нарукавної символіки фахівці цієї країни також вирішили створити власну форму щита. Його нижня частина загострена, верхня заокруглена, а бокові сторони паралельні. Зображення на щитах виконуються лише двома кольорами – жовтим та червоним, які є основними кольорами Державного прапора.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Нарукавна символіка частин СВ Королівства Нідерландів характеризується щитами у вигляді п’ятикутника з паралельними боковими сторонами. Ця форма щита однакова для всіх підрозділів бригадного рівня і для командувань СВ.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Для нарукавних емблем частин СВ ЗС Словаччини також встановлені певні правила. Форма щита (трикутна із заокругленими боковими сторонами) однакова для всіх частин до батальйону включно. Над щитом розміщується назва частини, її номер та місце дислокації.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Заслуговує на увагу і «румунський» підхід до нарукавної символіки СВ, який передбачає складну, у порівнянні з іншими країнами, ієрархію щитів. Для командувань або органів управління СВ використовується щит із заокругленими нижніми кутами, для дивізій – трапецієподібний щит із заокругленою нижньою частиною, для полків – трикутний із заокругленими боковими сторонами. Батальйони відрізняє щит, подібний до полкового, але у верхній частині два вирізи. Щит для центрів із заокругленою нижньою частиною та увігнутими верхніми кутами. Нарешті, навчальних заклади та інші установи мають щит із заокругленою нижньою частиною.

Нарукавні знаки армій країн НАТО Нарукавні знаки армій країн НАТО

Проаналізувавши нарукавні емблеми частин СВ країн НАТО можна стверджувати, що в країнах Альянсу застосовуються абсолютно різні підходи як до вибору форми щитів, так і до їх змістового наповнення. Пріоритетом у цьому питанні є врахування історії країни, традицій територіальної геральдики та намагання створити власний комплекс символіки, підкресливши свою національну сутність. Таким самим підходом могли б піти і в українських ЗС, адже за 27 років незалежності в Українському війську склались певні традиції, які не варто ігнорувати.

Перші системні, кроки у справі формування суто «українського» вигляду нарукавних емблем почали здійснювати ще за часів існування Воєнно-геральдичної служби (з 2006 р. – Відділу військової символіки та геральдики) Генерального штабу ЗС України. Фахівці Відділу розробили комплекс нарукавних емблем 8-го армійського корпусу, де практично для всіх частин було використано фігурний щит за зразком нарукавної емблеми управління корпусу (запозичений з герба м.Житомир, де розміщувався штаб об’єднання).

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Аналогічний підхід почали реалізовувати і для частин та підрозділів 13-го армійського корпусу, де базовою формою щита було також обрано щит нарукавної емблеми управління. До затвердження начальником Генерального штабу ЗС України, ця форма щита вже застосовувалось в нарукавній емблемі корпусу, проте сама емблема тоді не була офіційною. Тож, аби зберегти вже наявні традиції, фахівці Відділу вирішили удосконалити наявний нарукавник корпусу, залишивши щит без змін. Надалі, ця форма щита зберігалась для інших частин корпусу, які входили до його складу та бажали отримати офіційну символіку.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Для 6-го армійського корпусу подібної практики застосувати не встигли, через скорочення у 2012 р. Відділу військової символіки та геральдики до групи і подальше розформування цієї структури взагалі.

Лише після анексії Криму та початку збройної агресії проти України почався новий етап розвитку українських збройних сил. Він ознаменувався зміною організаційно-штатної структури та ребредингом військового однострою. Оголошений курс на декомунізацію торкнувся і нарукавної емблематики. Всі військові частини знову втратили свої почесні назви та нагороди.

Саме в цей час створюється робоча група з волонтерів та військовослужбовців ЗС України, які починають практично з нуля розробляти новий однострій для Українського війська, враховуючи національні (українські, а не радянські) та світові традиції. Постало питання і про нові нарукавні емблеми.

Результатом діяльності робочої групи став наказ Міністерства оборони України № 606 від 20.11.2017 «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями ЗС України та ліцеїстами військових ліцеїв», який, фактично, заборонив використання всіх раніше затверджених та існуючих нарукавних емблем. Окрім того, були введені нові нарукавні емблеми для ідентифікації військовослужбовців за родами військ, які мали використовуватись впродовж так званого «перехідного періоду», який триватиме до тих пір, доки всі військові частини не отримають нові нарукавні емблеми.

При цьому в наказі, а згодом і в Інструкції щодо розробки нарукавних знаків (емблем) органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організації ЗС України розробленій у відділі розробки та впровадження військової символіки управління розвитку речового майна Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України, були задекларовані нові підходи до створення нової нарукавної емблематики.

Насамперед, всі майбутні нарукавні емблеми повинні бути виконані у трикутному щиті із заокругленими боковими сторонами (в документі його названо «британським (англійським)») або круглому щиті. Таким чином, в подальшому, планувалось уніфікувати всі нарукавні емблеми до єдиного або кількох стандартів. При цьому для частин СВ та ПС – планувалось використовувати «англійський» щит, для ВМС – круглий.

На додачу, нові нарукавники повинні були розроблятись із застосування не більше ніж чотирьох кольорів та з обмеженим використанням української територіальної геральдики. З одного боку, це значно спрошувало завдання розробникам, а з іншого – такі критерії стали справжнім викликом для вітчизняної військової емблематики, яка раніше розвивалась зовсім за іншими правилами.

В результаті, із перших кроків процес розробки нових нарукавних емблем не зміг звести всі, вже оновлені нарукавники, до єдиного стандарту. Так, першими нарукавними емблемами, які були «узаконені» наказом МОУ № 606, стали нарукавники генерала армії України, родів військ, військових диригентів та музикантів, почесної варти ЗС України (фактично окремого полку Президента України), військового ліцею імені Івана Богуна та військово-морського ліцею.

В усіх емблемах (окрім емблем частин Повітряних та Військово-Морських Сил, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України та Військо-морського ліцею) за основу було використано заявлений «англійський» щит. Але, в перших виготовлених зразках щит замість загостреної нижньої частини мав заокруглення. Згодом, після того, як нарукавні емблеми почали виготовляти масово, цей недолік було виправлено.

Єдиними, хто до сьогодні використовують щит із заокругленим нижнім кутом залишаються генерали армії України. Здавалося б, після цього всі подальші нарукавники, нарешті, будуть стандартизовані. На це вказувала перша, офіційно затверджена, емблема 24-ї окремої механізованої бригади, яка вийшла дійсно гарною та лаконічною.

Але, в подальшому, з’явилась нарукавна емблема 203-го центру підготовки сержантського складу ВМС, яка мала за основу зовсім інший щит (схожий на прямокутник), не передбачений вище згаданою інструкцією. Такий же самий щит отримав і 197-й центр підготовки сержантського складу СВ. Аналогічно виглядатиме також нарукавна 202-йго центру підготовки сержантського складу ПС. Нарешті, відрізнявся від встановленої форми щит нарукавної емблеми командування операції об’єднаних сил. Ще більш суперечливим кроком стало використання подвійного канта.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Ця тенденція, яка продовжує мати місце, доводить, що використання єдиної форми щита, яка не обґрунтована та не закріплена відповідно керівними документами (так як 2008 р. командувачем Повітряних Сил генерал-лейтенантом Іваном Руснаком було встановлено єдину форму щита для всіх військових частин виду) недостатньо, аби сформувати єдину систему національної військової символіки.

Тим більше, як показує аналіз форми щитів частин СВ країн НАТО та їхнього наповнення, геральдичне та історичне обґрунтування – запорука створення дійсно неповторної та унікальної системи нарукавних емблем.

Проведене вище дослідження показало, що єдину форму щита для емблем військових частин, з двадцяти восьми країн-членів використовує шістнадцять, і лише вісім країн – «англійську» (або подібну на неї). Решта – не обмежують себе та своїх розробників. Кожна країна спершу віддає перевагу власній військовій історії, і лише після цього намагається «вписатись» у сучасні військові тренди.

Свій власний, неповторний, підхід до розробки нарукавної символіки частин СВ необхідно застосувати і в Українському війську. І відправною точкою у тривалому процесі самоідентифікації стане саме форма щита, яка лежатиме в основі всіх, без винятку нарукавних емблем СВ (якщо ми говоримо про єдиний стандарт, обов’язковий для всіх).

Потрібно одразу зауважити, що українські геральдичні традиції у цій царині не настільки тривалі, як у Франції, Іспанії чи Норвегії. Цей аспект враховує і Українське геральдичне товариство (УГТ), яке при розробці гербів областей, районів, міст, селищ і сіл рекомендує використовувати щит із заокругленою нижньою частиною

До речі, таку форму щитів для своїх СВ вже близько п’яти років впроваджують у Молдові. Проте це лише рекомендації, а не вимоги. Тож усвідомлюючи цей факт, форму щита для майбутніх українських військових емблем варто шукати у військовій історії України.

Можна припустити, що відправною точкою у цих пошуках можуть слугувати Княжа доба. Це усвідомлюють і розробники сучасної військової символіки, які активно популяризують цей період у війську, застосовуючи зображення меча саме того часу. Тож очевидно, що цю тему варто розвивати.

Логічним розвитком може стати аналіз зброї, яку мали воїни. Зокрема, лук і стріли користувались не меншою популярністю, ніж меч. Особливо багатим було розмаїття наконечників стріл, які можуть стати джерелом натхнення. Адже вони активно застосовувались не лише на Русі, але племенами, які населяли українські землі до княжих часів.

Тим більше, форма щита, подібна на такий наконечник, вже тривалий час використовується в нарукавній емблемі 28-ї окремої механізованої бригади, що дислокується на Одещині. Ця ідея має одразу кілька переваг.

По-перше, форму щита у вигляді перевернутого наконечника стріли не використовує жодна країна НАТО. Не знайшли їй застосування і в сусідній країні-агресорі – РФ, де для побудови власної системи нарукавних емблем задіяли чотирнадцять щитів різних видів та форми. По-друге, форма щита у вигляді наконечника може бути обґрунтоване історично, підкреслюючи давні військові традиції притаманні українцям, які сягають глибини тисячоліть.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Аби проілюструвати це, наведемо кілька прикладів. Для наочності, трансформуємо також наявний нарукавник Окремого полку Президента України. Аби продовжити ідейний ряд, додаємо кілька малюнків емблем родів військ, скомпонованих за таким же принципом.

Нарукавні знаки армій країн НАТО

Таким чином, наведена концепція – це лише погляд на проблему, який вартий того, аби бути взятим до уваги. По-перше через те, що сьогодні, військова символіка ЗС України переживає процес оновлення, кінцевою метою якого є створення сучасної символіки як бренду.

По-друге, досягаючи брендування української військової символіки необхідно зрозуміти, що поняття «бренд» не зводиться до копіювання традицій інших країн, а передбачає розробку нових форм.

Наведений вище аналіз засвідчує, що «англійська» форма є лише відправною точкою у пошуку справжньої національної форми щита, яка відрізняє нарукавну символіку однієї країни від іншої.

Саме ці підходи були застосовані при розробці власних щитів для нарукавних емблем СВ Норвегії, Греції, Словенії, Чорногорії, Нідерландів, Словаччини. Цей шлях повинна обрати і Україна, де похідною від «англійської» форми щита може стати щит, подібний до перевернутого наконечника стріли.

А подальша робота має зводитись до наповнення щита, враховуючи національні геральдичні традиції країни, історію ЗС України, яка розпочалась у 1991 р., а не 2014-му. А також, врахувати підходи до української військової символіки сформовані у період Перших визвольних змагань та з 1991 по 2014 рр., які також є частиною нашої військової історії. Дотримання цієї формули дозволить створити неповторний образ українського воїна, не схожий на інших та упізнаваний у світі.


Максим ХОРОШУНОВ (Київ)
спеціально для «Ukrainian Military Pages»


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.