В основі тротилу лежить токсична для навколишнього середовища нітроцелюлоза: зараз її виробляють фактично тільки Росія, Китай та Індія. Собівартість виготовлення 155-мм снаряда зросла з 2-3 тис. доларів в середньому до 5 тисяч, з піками у 8 тисяч за штуку.
Про це йдеться у статті Federico Fubini для італійської газети Corriere della Sera.
Оскільки гроші не пахнуть і не мають прапорів, то на світових ринках усе має свою ціну. Проте для західних демократій дефіцит вибухівки досяг такого рівня, що Київ таємно купує боєприпаси, вироблені незабаром після Другої світової війни в країнах, які зараз є нейтральними щодо Росії та України. Не у союзників. Ті нейтральні уряди, щоб не скомпрометувати відносини з Москвою, не хочуть, щоб про це знав хтось. Але Києву потрібні снаряди, щоб відновити баланс артилерійського протистояння на Донбасі, де його бійцям часто вдається зробити лише один постріл на кожні чотири-п’ять пострілів ворога.
Водночас, 70-річний боєприпас, куплений за кілька доларів, ніколи не підійде до української зброї. Їх швидше розберуть і спустошать: Міністерство стратегічних галузей промисловості України винайшло циклічну економіку зброї, щоб отримати тринітротолуол, більш відомий як тротил: серце ракет, снарядів і бойових частин дронів, яких війна поглинає мільйони штук.
Сьогодні тротил є найбільш затребуваним інгредієнтом у демократичних країнах. Для них він настільки недоступний, що його дефіцит викликає різке зростання ціни: відколи Владімір Путін наказав розпочати повномасштабну війну в Україну, вартість виробництва 155-мм снаряда подвоїлася з 2000-3000 доларів за штуку до середньої 5000 доларів, з піками до 8000.
Українці це добре знають, адже з 2022 року майже з нічого створили приголомшливу військову промисловість. Останніми днями безпілотники спочатку вразили цілі у Мурманській області за 1700 кілометрів від кордону, потім в Омську — за 3000 кілометрів. Але умовою розвитку є наявність необхідних матеріалів. «Ми виробляємо зброї на шість мільярдів доларів на рік, — заявив нещодавно міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин, — але якби було достатньо ресурсів, ми б мали втричі більше».
Дефіцит тротилу
Чого в основному не вистачає, так це самого тротилу. На один 155-міліметровий артилерійський снаряд потрібно близько десяти кілограмів тротилу, і українцям потрібно вистрілювати їх тисячами щодня. Але хоча ця вибухівка є основою будь-якої військової промисловості, країни НАТО практично повністю припинили її виробництво. Протягом десятиліть. Виробництво тротилу було і залишається вкрай непопулярним у демократичних країнах через його токсичність і екологічні ризики. Основним інгредієнтом тротилу, зокрема, є нітроцелюлоза (так звана «бойова вата »), речовина, яка містить хімічні процеси, які дуже шкідливі для навколишнього середовища, а також для працівників у разі забруднення. Ось чому основні демократичні країни закрили свої заводи з виробництва тротилу ще до закінчення холодної війни, розраховуючи на можливість імпортувати його з-за кордону. Відтоді виробництво було зосереджено в росії або в країнах Півдня, які були на боці Москви в цьому конфлікті або, щонайбільше, нейтральні: Китай, Індія, Туреччина...
Польська фабрика
Єдиний великий завод тротилу, що залишився в країнах НАТО, знаходиться в Польщі та має складну історію: народився в епоху сталінізму в місці під назвою Бидгощ, на місці, що залишилося від порохового заводу, який використовувався під час війни нацистами для вторгнення в Україну та Росію. Сьогодні завод, підконтрольний уряду Варшави, працює на повну потужність: але виробляє тротилу рівно стільки, щоб витримати чотири-п’ять місяців бойових дій в Україні, не кажучи вже про попит на тротил з усіх західних країн. США припинили виробництво в 1986 році, Німеччина закрила свою останню фабрику в Шенебеку (Саксонія-Анхальт) в 1990 році, Велика Британія закрила свою останню фабрику в Сомерсеті у 2008 році.
Наслідки делокалізації: західна ілюзія
Ілюзія Заходу була такою ж самою, яка змусила демократії опинитися без масок або основних ліків на початку пандемії: усе можна було перемістити у далекі країни, усе можна було структурувати в довгих, крихких і недорогих ланцюгах постачання, фінансових чи екологічних. Принаймні так ми думали. За даними Reuters, у 2021 році армія США навіть почала імпортувати тротил із заводу в Україні : він знаходився в Рубіжному, у центрі Луганської області. У березні 2022 року українська армія ледве встигла знищити фабрику перед відступом і тепер в Америки стало одним постачальником менше.
Перспективи
Останнім часом союзники намагаються вжити заходів. Група Leonardo має невелике власне виробництво в Італії — Oto Melara. А німецька Rheinmetall уклала контракти з африканськими виробниками тротилу. У Києві міністр Камишин, відповідальний за відновлення військового виробництва в країні, зауважує: «Звичайно, Україна й надалі залежатиме від західних поставок. Але досвід, який ми отримуємо проти російської агресії, буде корисним для всіх: ми готові ним поділитися ».
Читати також:
