Повітряні сили США хочуть отримати системи поповнення боєзапасу літаків у повітрі, що разом із дозаправкою зробить можливим виконання місій у разі знищення базового аеродрому.
Відповідний конкурс оголосила Дослідницька лабораторія ВПС США.
Конкурс Air Force Explore Opportunity Call серед іншого включає розроблення концепції поповнення боєзапасу бойових літаків у повітрі. Компанії, що бажають взяти участь в конкурсі, повинні подати заявки до 11 листопада 2019 року.
Зазначається, що ВПС передбачає майбутні сценарії, коли злітно-посадкові смуги на основних операційних базах знищуються невдовзі після відправлення літаків на завдання. Одним із підходів для забезпечення виконання операцій під час ремонту злітно-посадкових смуг може бути переозброєння та дозаправлення літальних апаратів у польоті. Це може стати у нагоді кілька разів до здійснення посадки на іншому аеродромі. Подібні технології дозволять зберегти конкурентну перевагу та здійснювати операції на майбутніх театрах бойових дій.
Також конкурс передбачає розроблення концепції доставки із космосу аварійного рятувального (медичного) комплекту катапультованому пілоту за його викликом, в будь-яку точку землі не більше ніж за дві години (розміром до невеликого холодильника, якій неможливо розмістити у катапультному кріслі).
Зазначається, що пілоти після катапультування можуть проводити на землі години та дні, чекаючи рятувальних груп. Для поранених пілотів перші дві години є найбільш важливими для надання негайної медичної допомоги, але необхідні медичні набори та надійні комунікаційні системи, зачасту занадто великі, щоб вміститись у катапультне крісло.
Третьою запропонованою для розробки концепцією є система відстеження транспортного засобу у міській забудові за допомогою комерційних джерел спостереження (супутників), що забезпечуватиме відстеження обраного транспорту протягом щонайменше 6 годин. Систему передбачається застосовувати для відстеження транспорту із захопленим пілотом, що катапультувався та був виявлений.
Варто зауважити, що концепція подібної системи поповнення літаками озброєння у повітрі ABRA (Airborne Weapon Re-Arming) розроблялась в Ізраїлі, компанією Far Technologies спільно з Israel Aircraft Industries.
Попередній проект у 2000х роках був розроблений конструкторським бюро Israel Aircraft Industries (IAI). Концепція ABRA дуже схожа на систему дозаправки паливом, але має декілька принципових відмінностей. Система Far Technologies складається з літака-«бомбозаправника» (С-130, С-130 С, С-17 або навіть С-5) з великим бомбовим відсіком і відкидним заднім люком.
«На вантажному літаку буде встановлена штанга, дуже схожа на паливну, але з крилами більшого розміру – щоб можна було утримувати бомби вагою до тонни, – описує систему Нір Падан, директор Far Technologies і один з розробників проєкту. – Усередині штанги розміщена спеціальна рейка, якою переміщується бомба від одного літака до іншого. На «приймальному кінці» буде встановлено особливий «розумний» пілон для прийому бомб зі штанги. Пілон має пневматичний механізм скидання бомб, систему активного тросового захоплення у польоті і фіксувальний штир механізму стикування. Він оснащений датчиками, що вимірюють відстань до штанги і подають команду автоматиці механізму підвіски».
Великий вантажний літак легко забезпечить бомбами цілу ескадрилью (С-17 зможе нести до 70 штук Мк. 84, а С-5 – близько сотні). А оскільки локальні військові конфлікти останнього часу свідчать, що в майбутньому будуть більш активно застосовуватися бомби меншого розміру, наприклад 113-кг бомба GBU-39, система ABRA цілком може бути модифікована для завантаження контейнерів, що містять кілька невеликих бомб.
Чи не створить подібна система додаткову небезпеку для пілотів? «Не думаю, – вважає Падан, сам льотчик-випробувач. – Системи безпеки зроблять завантаження озброєнь у повітрі не більш небезпечним, ніж дозаправка. Теоретично, можливо проводити ці процеси паралельно – наприклад, завантаження озброєння через задній люк і заправку паливом через шланги, які розташовані на крилах, хоча це інженерне завдання зажадає серйозних зусиль для вирішення».
Десять років тому, дійшли до висновку, що можливість практично безперервного перебування літака у повітрі з появою систем перезавантаження боєкомплекту, вимагатиме заміну ще однієї «слабкої ланки» сучасної авіації – екіпажу, що має обмежені можливості. Тоді появу важких безпілотних бомбардувальників вважали віддаленою перспективою...
