Як «Бандерштадт» на Донбасі ворога дратував

03.03.20 | Олена Співак
Як Бандерштадт на Донбасі ворога дратував

Це був БТР-4, який у 2014 отримала Нацгвардія, проте серед інших його вирізняли дві речі: екіпаж львівської військової частини, який впевнено та цілеспрямовано виконував поставлені завдання, та неформальна назва «Бандерштадт», яка не давала спокою сепаратистам та їхнім російським прибічникам.

Перший екіпаж «Бандерштадту»

Із загостренням обстановки на Донбасі, у військових формуваннях почали готувати екіпажі під нові БТР-4 «Буцефал». У військовій частині 4114 (яка дислокується у місті Львові), і одна з перших брала участь у бойових діях на сході України, також почали формувати екіпажі для новеньких машин. Одним з них був екіпаж на чолі з командиром машини старшим лейтенантом Сергієм, оператором-навідником молодшим сержантом Богданом та механіком-водієм прапорщиком Ярославом (прізвища не вказуються авт.)

10-денні навчання проходили на базі Національної академії Національної гвардії України у Харкові. Підготовку військовослужбовців здійснювали представники заводу виробника. Там екіпажі пройшли швидкий курс по опануванню новою машиною. В останній день навчань, коли всі вже налаштовувались на поїздку додому, плани змінилися. Підготовлені екіпажі направили в місто Ізюм, де їм видали спорядження, засоби захисту – все, що було в наявності. Згодом за ними закріпили БТРи.

«Це були славнозвісні бронетранспортери, які відправлялися на експорт до Іраку і вважалися бракованими. До того ми користувалися БТР-60. Різницю вам не передати словами. Абсолютно все відрізнялося, за винятком короба та кулемета Калашникова, – ділиться своїми спогадами Богдан. Водію та навіднику потрібно було повністю перевчатися. Щоб завести БТР-60, в машині потрібно було лише включити масло, запустити тумблер і все. А для БТР-4 це був цілий ритуал: підігріти масло, запустити насоси, на холодну – один запуск, на гарячу – інший запуск. В плані озброєння – відмінності також як «небо і земля».

Проте найвідчутніша різниця – це броня. Це був дійсно броньований транспортер. В ньому не було страшно виконувати бойові завдання. Коли по ньому вели обстріл з автоматичної зброї, то було таке враження, що просто йде дощ. В плані практичності – це був великий стрибок».

На початках викликали труднощі з інструкціями всередині машини – вони були арабською мовою. Блок керування, екран, тумблери, електроніка була повсюди. Найважче було з радіостанціями. Їх потрібно було перепрошивати. Наші хлопці вчились швидко, і вже за декілька днів машина повністю була в «руках» львівського екіпажу.

Як Бандерштадт на Донбасі ворога дратував

Бойове хрещення «Бандерштадту»

Навесні 2014 року наш екіпаж зі своєю бойовою машиною виїхав до Слов’янська. Місцеве населення ставилось до військових по-різному. Якщо українські війська довше знаходились на позиціях, то населення відносилось більш лояльно, або просто не заважало.

А якщо це було щойно звільнене місто, в бік військових лунали вигуки на кшталт «зачем вы сюда припёрлись», «из-за вас одни обстрелы». Молодих людей майже не було: багато чоловіків воювали на стороні російсько-окупаційних військ, хтось виїхав до Росії. Залишались лише люди пенсійного віку, пияки та наркомани, більшість з них передавали противнику інформацію про дислокацію українських військ.

На той час екіпажі БТРів не стояли на одному місці, постійно виконували бойові завдання в «гарячих» місцях, особливо при зачистці населених пунктів та евакуації. «На колесах» могли бути цілодобово. Ночували в броні. Бувало, що вдень стояли на позиції, вночі вже кудись їхали. Особливо хлопці раділи, коли могли дістатись до «цивілізації», щоб хоча б банально помитись. Тиждень – це найдовша зупинка на одному місці, що випадало вкрай рідко. Єдиною розрадою, за допомогою якої знімали стрес після бою, було паління сигарети. Додому вкрай рідко вдавалось зателефонувати, так як вишки мобільних операторів були знищені.

З розповідей наших військовослужбовців БТР-4 допомогли нашим солдатам мати неабияку противагу перед противником, багато кому саме ці машини врятували життя. Навіть після бойових зіткнень, екіпаж продовжував виконувати свої завдання.

Так, одного разу стався випадок, коли на базу повернувся БТР на трьох колесах, без бойового модулю, без захисної решітки - просто гола коробка, а екіпаж живий та здоровий.

Гвардійців також вразив той факт, що представники Харківського конструкторського бюро машинобудування приїхали в Слов’янськ, аби зібрати круглий стіл, де розпитували в екіпажі «Буцефалів» про виявлені сильні та слабкі сторони машин. Вони внесли практично всі зміни в проектування, на які їм вказали військовослужбовці. На той час найбільшим недоліком було те, що машина була нашпигована електронікою, і акумулятори не витримували навантаження

Як Бандерштадт на Донбасі ворога дратував

Три чисниці до смерті…

Екіпаж БТР «Бандерштадт» був в багатьох гарячих точках Донбасу, зокрема в таких як Попасна, Первомайськ, Кримське, Вуглегірськ, Дебальцеве тощо.

«В багатьох випадках ніхто не казав нам куди ми їдемо. Наприклад, був наказ: «Слідувати за колоною» – ми й виконували. В нашому маленькому колективі не було звички обговорювати наказ. Розуміли які то були часи. Для нас було головним захистити свою країну від ворога. Кожного вдома чекали сім’ї, дружини з дітьми та батьки», – розповідає Сергій.

Одного разу екіпаж зібрався в дорогу. В десантний відсік погрузилися спецпризначенці. Вони направилися на зачистку міста Вуглегірськ Донецької області. На них вже там чекав ворог. Бій був на техніці, ніхто навіть не спішився. Він тривав близько 15 хвилин, проте запам’ятався на все життя. Під час зачистки міста екіпаж БТР «Бандерштат» на одній з вулиць виїхав прямо на ворожий танк.

«Ми виїжджаємо з-за рогу, а там стоїть танк. Відстань була близько 30 метрів. Він стояв боком до нас. В нашу сторону почала повертатися башня, і часу не вистачало навіть, щоб вибігти з машини, – пригадує Богдан. – Озброєння танку та БТРа звичайно не до порівняння. І зненацька з’являється український танк. Він їхав просто по приватному подвір’ю, і став перед нами саме в той момент, коли в наш бік розвернулася башня ворожого танку. Нам тоді дуже пощастило. Всього один постріл наших танкістів… Ви навіть не уявляєте, як я сильно хотів потиснути руку тому екіпажу, що нас врятував. Проте, на жаль, не випало такої нагоди. Завдяки їм наші діти мають батьків».

Український танк здійснив постріл по противнику. Снаряд потрапив в гусеницю, таким чином «роззувши» танк, а екіпаж втік. Противник жодного разу не вистрелив.

Якщо ти львів’янин, то Бандерштадт – це твоє місто

Коли екіпаж отримав свою машину, одразу виникло питання як його назвати, оскільки на той час на кожному танку чи бронетранспортері красувалося ім’я. Не довго вагаючись, вирішили взяти собі назву «Бандерштадт», так як всі члени екіпажу були зі Львова, тому хотіли вказати на приналежність до рідного міста.

Крім того, з початком бойових дій на сході України найпоширенішим словом було «бандера». Та й на футбольних матчах фанати активно використовували назву «Бандерштадт». Тому на військовій базі під Ізюмом Богдан знайшов баночку фарби і вирішив змайструвати табличку з цим написом. За дві години він виготовив підручними засобами трафарет в готичному стилі і наніс напис на звичайну дошку.

Як Бандерштадт на Донбасі ворога дратував

Якщо ти львів’янин, то Бандерштадт – це твоє місто

Коли екіпаж отримав свою машину, одразу виникло питання як його назвати, оскільки на той час на кожному танку чи бронетранспортері красувалося ім’я. Не довго вагаючись, вирішили взяти собі назву «Бандерштадт», так як всі члени екіпажу були зі Львова, тому хотіли вказати на приналежність до рідного міста.

Крім того, з початком бойових дій на сході України найпоширенішим словом було «бандера». Та й на футбольних матчах фанати активно використовували назву «Бандерштадт». Тому на військовій базі під Ізюмом Богдан знайшов баночку фарби і вирішив змайструвати табличку з цим написом. За дві години він виготовив підручними засобами трафарет в готичному стилі і наніс напис на звичайну дошку.

«Ну по-перше, це патріотично, – розповідає Богдан, – по-друге, кожен водій лагідно називає свою машину якимось ім’ям. «Бандерштадт» – саме це ім’я, яке підходило для нашого БТРа. Воно якесь рідне, і водночас войовниче. Наводило страх та дратувало наших ворогів. Дуже влучна назва».

Через певний час ця табличка нагадувала сир Маасдам в розрізі, тому що вся була пробита кулями. Противників ця назва дуже дратувала, вони навіть зі стрілецької зброї намагалися в неї поцілити.

Паніка в соцмережах

Окрім державного прапору, на машині також майорів стяг із зображенням герба міста Лева. Чутки про БТР із назвою «Бандерштадт» швидко поширились на Донбасі. Місцеве населення, а особливо російсько-окупаційні війська, не могли повірити, що на території Донбасу українські військові наважаться роз’їжджати з написом «Бандерштадт».

Серед проукраїнських мешканців було багато охочих сфотографуватися на фоні відомого БТР. Серед інтернет-блогерів, дивлячись на фото, навіть виникало питання, а чи не за допомогою фотошопу зроблений напис.

Як Бандерштадт на Донбасі ворога дратував

Так на сторінці livejournal жваво обговорювали появу українського БТР на Донбасі: «Образ "Бандерштата" (то есть западной Украины, почитающей палача Степана Бандеру) вряд ли поможет борьбе за умы граждан на Юго-Востоке, а значит его не может быть на БТР... Помню как на уважаемом военном форуме на полном серьезе обсуждали признаки фотошопа на фото».

Через всі ці події ходили чутки, що за екіпаж «Бандерштадту» давали винагороду в загальній сумі близько 100 тисяч доларів.

Пізніше відбулась ротація, і «Бандерштадт» отримав інший екіпаж з тієї ж військової частини. В 2015 році гвардійський БТР «Бандерштадт» був переданий мобілізованим військовослужбовцям Збройних сил України. На згадку екіпаж залишив собі лише табличку із легендарним написом. Подальша доля бойової машини невідома

Наразі військовослужбовці славетного екіпажу «Бандерштадт» живуть у Львові та продовжують службу у військовій частині 4114 Національної гвардії України. Про свої минулі подвиги гвардійці згадують неохоче. Але з посмішкою пригадують свій «Бандерштадт», який неабияк дратував ворога своєю назвою. А для екіпажу був рідною домівкою.


Олена Співак
офіцер групи інформації та комунікації
військової частини 4114 НГУ

Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.