Після появи багаторазового РПГ-7 на озброєнні радянської та російської армій так і не з'явилося гідної зміни легендарній «сімці». Найсучаснішою російською розробкою такого класу на сьогодні є РПГ-32. При цьому сам гранатомет став виключно експортним виробом і не використовується російськими силовими структурами.
Експортний проєкт «під ключ»
Вперше про розробку нового покоління ручних протитанкових гранатометів (РПГ) стало відомо у 2006 році на виставці SOFEX. Роком раніше підприємство «Базальт», головний російський розробник протитанкових гранатометів, приступило до робіт над РПГ-32 на замовлення Йорданії та на її кошти. Спільний проєкт передбачав не тільки створення гранатометного комплексу, а й будівництво в Йорданії спільного складального підприємства з випуску готових виробів. Проєкт отримав ім'я «Хашим» на честь правлячої йорданської королівської династії хашимітів.
РПГ-32 – багаторазовий гранатомет, який відрізняється від класичних і звичних російських РПГ такого ж класу. Пусковий пристрій являє собою компактний вузол, на якому монтуються оптичні прилади та ударно-спусковий механізм. До нього ж приєднуються і спеціальні картриджі з боєприпасами. Такий варіант дозволяє використовувати реактивні гранати різного калібру – наприклад 72,5 мм або 105 мм. Це дозволяє в залежності від поставленого завдання або обставин, що склалися вибрати необхідний боєкомплект гранатомета.
У комплект РПГ-32 можуть входити два види пострілів: протитанковий кумулятивний ПГ-32В і термобаричний ТБГ-32В. Контейнер з гранатою термобаричного спорядження додатково маркується однією або двома смугами помаранчевого кольору. 105-мм постріл ПГ-32В за своєю конструкцією та характеристиками ідентичний РПГ-27 або ПГ-7ВР, а ТБГ-32В такого ж калібру є аналогом РШГ-1 або ТБГ-7В. У меншому калібрі такі постріли можуть замінити РПГ-26 і РШГ-2. По суті, модульний гранатометний комплекс РПГ-32 об'єднав чотири види штатних боєприпасів ближнього бою з можливістю вибору будь-якого з них.
Для прицілювання гранатомет комплектується штатним денним прицілом 1П81, який має можливість внесення поправок в залежності від типу пострілу і температури навколишнього середовища. При транспортуванні та укладанні приціл 1П81 може зберігатися всередині пускового пристрою 6Г40. Самий пусковий пристрій здатний витримати близько 200 пострілів будь-яким типом гранат.
Як уже згадувалося, для реалізації амбітного проєкту створили спільне російсько-йорданське підприємство, а в засобах масової інформації почалася масштабна рекламна кампанія. В кінці 2000-х і початку 2010-х років новини про проєкт РПГ-32 «Хашим» з'являлися із завидною регулярністю, дослідні вироби демонструвалися на різних міжнародних виставках, але завершення гучного проєкту постійно переносилося на пізніші терміни.
Протитанковий «Арбалет»
Згодом згадки про спільну російсько-йорданську фірму JRESCO з реклами зникли. Проєкт перейменували в «Нашшаб» (в перекладі з арабської – «арбалет» або «руйнівний»), а сьогодні виробником РПГ-32 є фірма Jadara Equipment & Defence Systems, спеціально створена для цих цілей. Поступово новий гранатомет почав з'являтися у військовій хроніці неспокійного Близькосхідного регіону – використання РПГ-32 відзначено не тільки в Йорданії, а й в Лівії, Єгипті, Іраку, Ємені, ОАЕ
Коментар Ukrainian Military Pages. Зауважимо, що йорданська компанія Jadara Equipment у 2018 році розпочала ліцензійне виробництво версії українського легкого ПТРК «Корсар» від КБ «Луч». Комплекс отримав назву Jadara Terminator.
Завершення повного комплексу робіт спільного російсько-йорданського проєкту планувалося протягом двох років, але потім перенеслося на 2009 рік, в якому також не відбулося. Якраз в цей час на підприємстві «Базальт» вибухнув корупційний скандал, в результаті якого директор і генеральний конструктор отримали умовні терміни позбавлення волі. На цьому тлі виникли проблеми інтелектуальної власності щодо гранатомета РПГ-32. Виробництво компонентів системи повністю передали на кіровське АТ «Ново-Вятка».
У зв'язку з цим розгортання серійного виробництва в Йорданії затягнулося на кілька років. За цей період гранатомет незначно допрацювали та модернізували. Варіант калібру 72,5 мм зник з рекламних буклетів. Урочисте відкриття виробництва гранатометів «Нашшаб» відбулося 30 травня 2013 року. При цьому мова йде не про повний цикл виробництва, а лише про фінальне складання гранатометів з російських компонентів.
Для тренувальних стрільб фахівці «Базальту» розробили навчальний варіант гранатомета ПУИ-32, до складу якого пусковий пристрій УПІ-32 та імітатор пострілу ИРГ-32В. Такий варіант дозволяє проводити навчання з імітацією реальної бойової стрільби 42-мм гранатами ИРГ-32 з меншими витратами в порівнянні з класичними інертними боєприпасами.
Патенти на компоненти боєприпасів належать «Базальт», а один з патентів на гранатометний комплекс оформлений на ВАТ «Тулаточмаш». Ймовірно, саме фахівці «Тулаточмаш» мають відношення до розробки пускового пристрою. Це трохи незвично, оскільки профільним підприємствам для цих цілей завжди було інше тульське підприємство – Центральне конструкторське дослідницьке бюро спортивно-мисливської зброї (ЦКДБСМЗ). При цьому саме «Тулаточмаш» протягом багатьох років займається серійним виробництвом пускових пристроїв для РПГ, розроблених в ЦКДБСМЗ.
Білоруський слід
Є в історії російсько-йорданського гранатомета і білоруський слід. Штатний денний оптичний приціл 1П81 (ПГК-1) розроблений і випускається білоруським холдингом «БелОМО». Додатково в комплект до ПГК-1 (GS-1DN) білоруські фахівці додали приціл ГПД-1 (GS-2R) з вбудованим балістичним обчислювачем і лазерним далекоміром. Ці приціли можуть комплектуватися нічними насадками NV / A-1 або NV / A-2, а також тепловізійним приладом TC / A-1.
Як зазначає йорданська сторона, білоруське підприємство, яке виграло відкритий тендер на розробку оптики, змогло надати якісні вироби за розумну ціну, при цьому оперативно вносячи необхідні зміни по ходу модернізації проєкту. Також силами білоруських інженерів в повний комплект гранатомета «Нашшаб» увійшов і електронний тренажер JR-SIM-32, що дозволяє навчати гранатометників стрільбі з РПГ-7, РПГ-29 і РПГ-32. Він забезпечує тривимірну візуальну інтерактивну картину місцевості та імітацію різних умов, візуальних і звукових ефектів.
Подальшим розвитком гранатомета став дистанційно керований комплекс QUAD, який являє собою установку зчетверених гранатометів РПГ-32. У варіанті QUAD-1 її можна встановлювати на триножну стійку, а у варіанті QUAD-2 – монтувати на дах легкоброньованого автомобіля. Розробка такого комплексу також здійснювалася фахівцями з науково-технічного центру «ЛЕМТ» холдингу «БелОМО». Для управління чотирма гранатометами використовується оптико-електронна система «Изумруд» з прицілом-далекоміром GS-TV.
РПГ-34 або «Смесь»
Варто відзначити, що всі елементи експортного проєкту отримали індекси ГРАУ: гранатомет – 6Г40, транспортно-пусковий контейнер – 6Г41, постріли – 7П65 і 7П66, оптичний приціл – 1П81. Все це вказує на інтерес до виробу з боку Міноборони Росії і безпосереднє відношення до нього. В кінці 2000-х років в пресі багаторазово писалося про інтерес до гранатометного комплексу з боку представників офіційних армійських структур. У мережі з'явилося найменування вітчизняних ОКР «Барказ» по розробці РПГ-32 в інтересах ГРАУ. При цьому відомостей про прийняття РПГ-32 на озброєння російської армії досі немає.
Деякі експерти пов'язують такий стан справ з особистістю колишнього директора «Базальту» В.В. Коренькова, який очолював розробку РПГ-32 і звільненого з цієї посади в самий розпал робіт по гранатомету. Саме після його відходу процес доопрацювання комплексу сильно загальмувався, і гранатомет з часом остаточно пішов з російського внутрішнього ринку. Інші стверджують, що він же «перетягнув ковдру» на себе в новому місці, очоливши розробку більш перспективного гранатомета. Однак крім проєкту 61-мм малогабаритного РПГ-34, розробленого в МГТУ ім. М. Е. Баумана під його керівництвом, інших відомостей про цей напрямок немає.
Більш ймовірно, що в ГРАУ відразу зробили ставку на більш перспективний гранатометний комплекс, який розробляється в рамках ДКР «Смесь» (укр. «Суміш») як частина екіпіровки третього покоління «Сотник» («Ратник-3»). Даних про нову розробку, які просочуються в публічний простір і з часом періодично змінюються, зовсім небагато. Останнім часом повідомляється, що в комплекс увійдуть протитанковий і термобаричний боєприпаси калібру 72,5 мм – такий калібр мали РПГ-22 і досі випускаємий РПГ-26. Ймовірно, на зміну останньому і має прийти нове покоління гранатомета.
У перспективний комплекс 6С20 увійде і пусковий пристрій, що являє собою багаторазовий елемент з кріпленням для оптичних приладів. До нього будуть приєднуватися контейнери з остаточно спорядженими гранатами. Така концепція багато в чому повторює РПГ-32. Крім використання модульного компонування виробу, будуть модернізовані й самі боєприпаси, а також прицільний комплекс. Завершити випробування нового РПГ планується до кінця 2021 року, а розгорнути серійне виробництво – до 2023 року на Нижньотагільському хімічному заводі «Планта».
|
Найменування |
РПГ-32 |
ПГ-32В |
ТБГ-32В |
ПГК-1 |
|---|---|---|---|---|
Індекс | 6Г40 | 7П65 | 7П66 | 1П81 |
Калібр, мм | 105 | 72 / 105 | 105 | 122,5 |
Довжина, мм | 375* / 1200 | 900 / 1000 | 1000 | 195 |
Маса, кг | 140 | 140 | 140 | – |
Початкова швидкість гранати, м/с | 500-700 | 500 | 700 | – |
Бронепробиття, мм: | – | 500 / 750 | – | – |
За динамічним захистом, мм | – | 440 / 650 | – | – |
Пробиття залізобетонної стіни, мм: | – | 1500 | – | – |
Пробиття цегляної стіни, мм: | – | 2000 | – | – |
* характеристики пускового пристрою з оптичним прицілом 1П81
Джерела та література:
- В.Г. Бойченко, В.Г. Смеликов. Мастяжарт — ГСКБ-47 — ФГУП «ГНПП «Базальт». — М.: «Ассоциация «ЛСОП», 2011
- Е.Н. Никулин, В.Ф. Руссков, И.А. Семенов. Средства ближнего боя. Ручные гранатометы. — Санкт-Петербург: БГТУ «Военмех», 2008
- П. Сидоров, В. Токарев. Вобравший лучшее. Журнал «Оружие», №5, 20117
Використані джерела:
warspot.ru
