Останні в Дебальцевому

Serg Marco
12.12.15
Ukrainian Military Pages фото © petrimazepa.com

Напередодні матеріалу з описом дебальцевських подій і загальної реконструкцією вирішив написати статтю про тих, хто останнім ішов з Дебальцевого. Хто прийняв останні бої в той час, як українське угруповання бойовими порядками вже пішло на прорив.

Власне, ні для кого не секрет, що останніми з Дебальцевого йшли бійці спецпризначення. Розвідники 3-го і 8-го окремих полків спеціального призначення, а також групи 73 морського центру спеціального призначення ВМС все ще знаходилися в цьому населеному пункті, коли в нього вже зайшли росіяни. Виконували вони там різні завдання - від розвідки і диверсій до штурмів і зачисток.

Одну з «нетипових» завдань розвідники 8-го полку отримали і в Дебальцевому. Групам 8-го полку спецпризначення було наказано висунутися в східну частину міста, закріпитися і чекати подальших розпоряджень.

Через 2:00 після того, як спецпризначенці закріпився у вказаному районі, надійшов наказ висунутися в район залізничної станції, вибити сепаратистів з нього, закріпитися і провести зачищення північно-східньої частині Дебальцевого після чого туди підійде піхота, закріпиться там аж до крайнього блокпоста, який ще недавно тримали підрозділи 128-ї і 101-ї бригад.

Незрозуміло, чому штурмова завдання було поставлене саме спецпризначенцям - розвідникам, які, по суті, пішли в бій, маючи при собі лише стрілецьку зброю і ручні гранати.
- Нам сказали, що на залізничній станції знаходиться загін противника в 60 чоловік і БМП, - розповідає офіцер спецназу. - Поставили завдання, ми туди висунулися. Тільки прибули - відразу бій, у нас з ходу чотири трьохсотих; спішилися і прийняли бій. За нами ще йшла Нацгвардія. Але в підсумку вона не вступила в бій і пішла через годину.

Одна група спецпризначення з боєм увірвалася в будівлю, зачистила її, інша - зачистила вишку, третя - працювала на лівому фланзі. Сепаратисти під час бою почали відходити назад, залишати позиції. Але так як Нацгвардія пішла, нас ніхто не прикривав з тилу.

У підсумку в 17:00 прийшли до нас два танки на допомогу, піхота не прийшла. І нас всю ніч крили «Градами», мінометами, ствольної артилерією, так, загалом, всім. Ми отримали завдання втримати позиції хоча б до ранку.

Спецназівці зайняли кругову оборону, підготували вогневі точки, танки загнали під переїзд, щоб заховати від постійного артилерійського обстрілу. Сепаратисти підійшли до залізничної станції настільки близько, що їм вдавалося вести вогонь з АГСов прямою наводкою по вогневих точках спецназу.

Ukrainian Military Pages фото © petrimazepa.com

Командир групи попросив танкістів на «Булатах» виїхати через переїзд і обстріляти позиції сепаратистів, які били з АГСов. Танк виїхав, поклав на позиції сепаратистів два осколково-фугасних снаряди - і АГСи замовкли. Крім того, коли виходило запросити вогонь української артилерії, район бойових дій обстрілювала вона. Її вогнем був знищений танк і 82-мм міномет.

Ранок почався боєм. Сепаратисти підходили на відстань кидка гранати, їх прикривали кулемети. Спецпризначенці в мокрому одязі, замерзлі, після безсонної ночі, продовжували чинити опір ворогові.

Проаналізувавши ситуацію, спецпризначенціі зрозуміли, що вони в оточенні. Позиції, які повинна була тримати Нацгвардія, вже були зайняті сепаратистами.

Була одна не перекрита дорога - до лікарні. А від лікарні в метрах 300-х мав перебувати опорний пункт 128-ї бригади.

Зв'язку в той час вже практично не було, російська система РЕБ придушила радіозв'язок настільки, що з'ясувати, що ж відбувається в районі бойових дій, не представлялося можливим. І люди вирішили за допомогою танкістів прориватися до лікарні. Тоді ж прийшло розуміння, що, швидше за все, вони залишилися в Дебальцевому одні, що українське угруповання покинуло район.
- Ми тоді ще з нацгвардійцямі спілкувалися. Вони нам сказали, що в 04:00 до них прийшов їх комбат і сказав, що все з Дебальцевого йдуть. Ось вони зібралися і вийшли з 128-ою бригадою. А ми там залишилися. По суті, у Дебальцевому залишилися ми одні з двома танками, - продовжує свою розповідь офіцер спецназу. - Управління та зв'язку тоді не було, скоординувати дії було неможливо. Ті війська, які в Дебальцевому залишилися і не вийшли вчасно через відсутність можливості скоординувати свої дії, потрапили потім в полон.

Танки пробили коридор спецпризначенцям, розносячи вогневі позиції осколково-фугасними снарядами, і спецпризначенці прорвалися до лікарні. Там зустріли п'ятьох бійців 128-ї бригади, які в метушні бойових дій відстали від своїх. Зв'язку у розвідників 128-й не було, які завдання виконувати - вони не знали. Все, що знали - треба тримати опорний пункт.

Танки поїхали заправлятися, але за підсумком стали в колону до 128-й бригади і пішли з Дебальцевого разом з усіма. Спецпризначенці залишилися без броні.

Сепаратисти вже проводили зачистку міста. Якщо звідкись вівся вогонь, вони підкочували танк, з нього розстрілювали те місце за підтримки кулеметів.

Ukrainian Military Pages фото © petrimazepa.com

Спецпризначенці з розвідниками 128-ї бригади почали під таким тиском відкочуватися назад, все далі і далі. Весь час намагалися відновити зв'язок з українським угрупованням, щоб запросити вогонь артилерії по позиціях сепаратистів, так як розуміли, що це єдиний шанс протиставити щось накочується валу ворога.
- Їх там взагалі не 60 людина тоді вже було, - продовжує свою розповідь спецпризначенець. - За моїми прикидками, їх там тисячі півтори було вже біля залізничної станції. Там було 4 БТРа, 8 БМП, 4 танка, і Захарченко, героїчно сидить під мостом. Полпакета «Граду» лягло за нашими координатами на залізничний переїзд, от і все, що нам дали. Ну і на тому спасибі. Ті хоч відкотилися назад. Може, когось і порубали цим залпом.

За допомогою мобільного зв'язку наш командир намагався хоч з кимось зв'язатися, зв'язку ні з ким не було, був заглушений, але іноді SMS-ки проходили. Отримали завдання пробиватися в населений пункт Новогригорівка: там повинні були бути наші, з ними состикуєтеся, допоможете їм, прикриєте війська, які в цей час виходять з Дебальцевого.

Спецпризначенці вийшли з лікарні і висунулися до Новогригорівки. При підході до цього населеному пункту по них відкрили вогонь з мінометів і кулеметів. Групи розосередилися, одна з них пішла в поле, дві інші пішли в яр, сховалися в кар'єрі. Через 10 хвилин після вогневого контакту прилетів БПЛА, зафіксував місця розміщення спецпризначенців і полетів. Командири груп дали вказівки бійцям поміняти місця базування і сховатися.
- Як потім виявилося, до того моменту в Новогригорівці не було наших військ, - продовжує свою розповідь спецпризначенець, - але скорегувати свої дії не було можливості. Мобільні телефони - не працюють, рації - не працюють. Російська система РЕБ поклала зв'язок у всьому районі. Тому ми не знали, що угруповання наших військ вже вийшло з цього населеного пункту. Ну ось що робити далі? Йти на Новогригорівку? Не було у нас таких сил і засобів, щоб штурмувати цей населений пункт. І тут комбату приходить SMS-ка, щоб ми виходили з району бойових дій, причому терміново.

Спецпризначенці вирушили в бік Луганського. Йшли з 17:00 до 05:00 наступного ранку. Бачили кинуту техніку, навіть один візуально неушкоджений БТР. До техніки вирішили не підходити, так як вона могла бути замінована, або біля неї могла бути організована засідка.

Потай, не вступаючи в вогневої контакт з противником, спецпризначенці вийшли з Дебальцевого. Населений пункт остаточно перейшов в руки сепаратистів. Угруповання покинуло його, в районі Дебальцевого ще працювали групи спецпризначення 73 мц СпП, виконуючи свої завдання, але, по суті, цей район став чужим.

Так закінчилися останні лютневі бої за Дебальцевський плацдарм.


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.


Використані джерела:
http://petrimazepa.com/