Основні принципи побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця

A.А.Гончарук, B.М.Оленєв, В.Б.Радімушкін, В.О.Шлапак
Військова академія, Одеса
02.12.17
Ukrainian Military Pages

У статті представлено результати дослідження раціональної побудови і напрямки розвитку комплексу бойового екіпірування військовослужбовця з врахуванням досвіду збройних сил провідних держав світу.

Розробка основних принципів побудови комплексу бойового екіпірування військовослужбовця та впровадження у реальність принципово нового комплексного спорядження та озброєння кожного військовослужбовця, яке в подальшому могло б стати цілісною бойовою системою.

Військовослужбовець в сучасній армії розглядається як система зброї, що включає самого військовослужбовця, засоби ураження, зв’язку і управління, а також засоби забезпечення його мобільності та виживання при виконанні бойового завдання. Тим, наскільки ефективно працює кожна з частин такої системи, визначається її ефективність в цілому.

Сучасні реалії ведення бою диктують нові умови і вимоги. Сьогодні солдат повинен мати під рукою сучасний засіб комунікації, для того, щоб орієнтуватися у бойовій обстановці та отримувати необхідні вказівки. Сучасний солдат повинен виконувати бойове завдання за будь-якої погоди і цілодобово. Це означає, що у нього повинні обов’язково бути під рукою прилади нічного бачення та прилади інфрачервоного випромінювання, за допомогою яких він зможе вести прицільний вогонь у нічний час.

В будь-якому випадку бойове екіпірування військовослужбовця залишається одним із найважливіших факторів, що впливають на підвищення бойової ефективності та зниження втрат особового складу при виконанні бойових завдань. Таким чином, постає нагальна потреба в оснащенні військовослужбовців Збройних Сил України новими комплексами бойового екіпірування (КБЕ), що забезпечать ефективне виконання поставлених завдань і дозволять зберегти життя та здоров’я військовослужбовців [1].

Проблема забезпечення військовослужбовців ЗС України елементами КБЕ (засобами індивідуального захисту, озброєння, засобів зв’язку, елементами форми одягу) вирішується на кожному етапі розвитку збройних сил в залежності від завдань, які ставляться перед ними Воєнною доктриною України [2].

Створення екіпірування «солдата майбутнього» (від англ. Future Soldier) - найбільш обговорювана, стосовно збройних сил провідних держав світу, тема останнього десятиріччя: США (FUTURE SOLDIER), Великобританія (FIST), Іспанія (COMFUT), Польща (PROJEKT TYTAN), Франції (FELIN), Росія (РАТНИК, РАТНИК -2) і т.д. [3][4][5][6][7][8].

Отже, завдання розробки та впровадження у реальність принципово нового комплексного спорядження та озброєння кожного військовослужбовця, яке в подальшому може стати цілісною бойовою системою є актуальною.

Останні локальні війни та сучасні збройні конфлікти показали, що бойові завдання, в основному, будуть вирішувати не масові армії, а окремі військові формування, дії яких повинні бути взаємозлагоджені на полі бою з авіацією, бронетанковою технікою, артилерією. Накази вони можуть отримувати не тільки від безпосереднього командира, але і від штабів, що знаходяться на великій відстані (у деяких випадках на інших материках, в залежності від операції) і командири повинні знати не тільки де знаходиться кожен окремий військовослужбовець, що він бачить, а й який стан працездатності всіх його компонентів, який його фізіологічний стан, його положення відносно інших учасників операції тощо.

Відповідно до концепції створення КБЕ військовослужбовця ЗС України [2] існуючі принципи забезпечення військ (сил) ЗС України бойовим екіпіруванням потребують забезпечення військовослужбовців сучасним речовим майном, засобами забезпечення життєдіяльності, енергозабезпечення, засобами захисту, ураження, засобами управління, що дозволить підвищити ефективність їх дій під час виконання бойових завдань, зокрема, у разі порушення обміну інформацією в бою, підвищити мобільність та живучість військовослужбовців (підрозділів) тощо.

Відсутність єдиного бачення напрямів розвитку та шляхів вирішення проблем створення комплексу бойового екіпірування військовослужбовця ЗС України та недостатня на сьогоднішній день координація зусиль між структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, воєнно-науковими закладами та підприємствами оборонно-промислового комплексу держави призвели до виробництва розрізнених засобів бойового екіпірування військовослужбовців, які не можуть бути інтегровані у єдиний КБЕ військовослужбовця, що, як наслідок, призвело до зниження ефективності ведення бою як окремим військовослужбовцем, так і підрозділом в цілому при проведенні антитерористичної операції (АТО).

Ще в 50-х роках в США з ’явилася концепція розділення бойового і допоміжного спорядження - «Солдат повинен мати при собі найнеобхідніше для успішного ведення бою. Все, без чого можна обійтися або що можна доставити іншим шляхом, залишається» [9].

Ukrainian Military Pages

Застосування даного принципу на практиці дозволило понизити вагу і об’єм переносного спорядження (що значно підвищило мобільність), а також дало можливість комбінувати різні частини амуніції залежно від характеру поставленого завдання.

Сучасні вимоги до якості тактичного спорядження досить високі. Існує ряд стандартів, яких дотримуються всі провідні виробники бойового екіпірування.

Перш за все, якісне спорядження повинне бути довговічним, зносостійким, володіти невеликою вагою, підвищеною міцністю до стирання, вогнестійкістю. Останні розробки показали, що пластик, який давно замінив собою метал, при виробництві фурнітури, також характеризується значною міцністю, низькою вагою, достатньою міцністю, високою жаро- і морозостійкістю.

Найбільш вдалим винаходом в області підвищення функціональності спорядження, зручності бойового екіпірування, стала модульна система перенесення при виконанні бойового завдання військовослужбовцем індивідуально або в складі групи.

Головна перевага модульності - це можливість легко комбінувати набір необхідних для вирішення конкретного бойового завдання (конкретну спеціальність військовослужбовця) підсумків і аксесуарів, при цьому дотримуючись принципу одноманітності розміщення майна в групі.

В той же час, проведені дослідження показали, що принцип побудови екіпірування військовослужбовців ЗС України був незмінним багато років. Так побудова екіпірування військовослужбовців ЗС України складалась з кількох груп.

Перша група спорядження, яка комплектується у розвантажувальному жилеті:

  • особиста зброя (ніж, автомат / гвинтівка / кулемет);
  • 8 магазинів 5,45 мм АК-74 для стрільця (240 патронів з 450);
  • 6 магазинів 5,45 мм АК-74 РКК збільшеної ємності для кулеметника (270 патронів з 450);
  • 2 короба 7,62 мм кулемета КК для кулеметника (короб на 100 патронів на 7,62 мм КК, 200 на 5,45 мм РККС із 500);
  • 5 магазинів 7,62 мм СВД для снайпера (50 патронів з 100);
  • 2 гранати РГД-5 (Ф-1);
  • радіостанція;
  • сигнальна ракета;
  • мінімальний набір інструментів для забезпечення виживання (ліхтар, Multitool);
  • запас висококалорійної їжі;
  • фляжка питної води;
  • індивідуальна аптечка.

Друга група спорядження, яка комплектується в одноденному ранці:

  • друга частина боєприпасів (друга половина БК);
  • ІРХ (індивідуальний раціон харчування / сухий пайок);
  • ВВЗ (вітроводозахисний костюм / плащ-намет;
  • п’ятиточковий (каремат); ПНБ / тепловізор;
  • інженерні боєприпаси (М0Н-50), тротилові шашки із запалювальними трубками;
  • засоби маскування;
  • ємність для перенесення вантажу;
  • мала саперна лопатка.

Третя група спорядження, яка комплектується у похідному рюкзаку:

  • додаткові боєприпаси;
  • резервна АКБ для радіостанції;
  • спальний мішок;
  • намет;
  • освітлювальне обладнання;
  • опалювальне обладнання;
  • комплект білизни;
  • запас продуктів на тривалість виходу.

Але ця побудова морально застаріла та не відповідає сучасним вимогам. Досвід антитерористичної операції показав, що неправильно підібране і підігнане спорядження може поставити під загрозу та значно ускладнити, а часто і унеможливити ефективну участь окремого військовослужбовця у виконанні завдання, що в цілому знизить загальну боєздатність групи і надалі може привести до провалу завдання і знищення всієї групи.

Тестування різних систем спорядження показало, на наш погляд, що найбільш прогресивною на даний момент є пропозиція ешелонування спорядження.

Під ешелонуванням мається на увазі розподіл всього озброєння і матеріально-технічних засобів, яке дозволяє військовослужбовцю в будь-якій ситуації мати при собі все необхідне для забезпечення боєготовності, підвищення бойових можливостей і максимально можливого забезпечення життєдіяльності.

Залежно від завдань, які виконуються, обставин і тривалості дій солдат повинен мати при собі різну номенклатуру матеріально-технічних засобів.

Згідно концепції ешелонування, все спорядження, яке переноситься військовослужбовцем,що діє у відриві від основних сил, умовно поділяється на три лінії (ешелонів) [9].

Перший ешелон (мінімально необхідний) - комплект засобів загального призначення, що постійно знаходиться на військовослужбовці протягом всього періоду виконання завдання, включає мінімум засобів забезпечення виживання в тилу противника і забезпечує виконання бойового завдання.

Ешелон розміщується в транспортному жилеті, кишенях одягу військовослужбовця.

У цей комплект доцільно включати:

  • особисту вогнепальну і холодну зброю, половину боєкомплекту, інженерні боєприпаси та спеціальні засоби, необхідні для ведення короткого бою при раптовій зустрічі з противником і відриві від його переслідування;
  • індивідуальні засоби зв’язку і сигналізації;
  • засоби надання першої медичної допомоги;
  • недоторканний запас (НЗ) - четверта частина боєкомплекту, запас засобів, інструментів і препаратів, що дозволяють створити мінімально необхідні умови для виживання з урахуванням дії навколишнього середовища, запас висококалорійних, готових до вживання (консервованих або сублімованих), малогабаритних продуктів і питної води.

Другий ешелон (оптимально достатній) - комплект засобів загального призначення і засобів виконання конкретного завдання в обсязі, що забезпечує безпосередній вплив на об’єкт бойового завдання, як мінімум по одному варіанта, а також мінімальний рівень життєзабезпечення в ході безпосередньої підготовки до виконання і впливу на об’єкт.

Ешелон розміщується в транспортному жилеті в зоні мінімальної досяжності (верхня частина задньої поверхні тіла) та в бойовому ранці.

У цей комплект доцільно включати:

  • другу половину боєкомплекту до особистої зброї, прилади нічного бачення, елементи групової зброї і боєприпаси до нього;
  • продукти харчування на одну-дві доби;
  • засоби забезпечення життєдіяльності (вологонепроникну накидку, теплоізоляційний килимок (сидіння), фільтр для очищення води);
  • інженерні боєприпаси та індивідуальні засоби маскування.
Ukrainian Military Pages

Третій ешелон (додатковий) - комплект засобів всебічного забезпечення виконання бойового завдання за всіма запланованими варіантами і збереження боєздатності військовослужбовця в автономному режимі протягом усього строку виконання бойових завдань.

Третій ешелон розміщується в маршовому рюкзаку і додаткових засобах транспортування підрозділів (взводу, відділення)

У цей комплект доцільно включати:

  • додаткові запаси боєприпасів до особистої та групової зброї;
  • резервні засоби зв’язку;
  • табірне обладнання (намети, посуд, опалювальні та освітлювальні прилади із запасом палива, спальні мішки і тому подібне);
  • змінний комплект білизни, засоби особистої гігієни;
  • запас продуктів на весь період виконання бойового завдання;
  • інші засоби, які використовуються для вирішення допоміжних завдань, що виникають або забезпечують виконання бойового завдання.

Концепція трьох ешелонів спорядження, повинна бути заснована на розподілі спорядження, виходячи з досвіду використання наявного бойового екіпірування військовослужбовців ЗС провідних країн світу під час виконання бойових завдань та військовослужбовців ЗС України в районі проведення антитерористичної операції. Все спорядження, що носиться військовослужбовцем - це три великі групи, починаючи з першого ешелону, що найбільше стосується того, хто носить (по суті - його одяг), закінчуючи третім, який носиться у вигляді рюкзаків.

Такий розподіл на ешелони, на перший погляд незвичний та незрозумілий, але при докладному розгляді є найбільш гнучким і логічним. Цей розподіл дозволяє структурувати будь-яке спорядження будь-якого підрозділу, допомагає загальному розумінню і правильній оцінці тактичних можливостей, підбору та розташуванню спорядження, відповідно до наступного завдання.

Така схема, при її правильному використанні, дозволяє військовослужбовцю автоматично завжди швидко орієнтуватися що і де зі спорядження повинно бути і фактично є в наявності.

Висновки. Проведені дослідження показують, що у розробці перспективного складу КБЕ повинні переважати комплексні та системні підходи, які враховують різнопланові, взаємозалежні і суперечливі впливи різних засобів на бойові можливості. При обґрунтуванні вимог до КБЕ в цілому, і його систем, необхідно використовувати врахування досвіду експлуатації екіпірування у військах. На теперішній час військовослужбовцями ЗС України експлуатуються засоби індивідуального захисту й окремі елементи екіпірування, які є складовими частинами комплексу бойового екіпірування, особливості експлуатації, яких потребують всебічного вивчення та будуть складати основу пропозиції щодо перспективного складу комплексу.

Для ефективного проведення подальших досліджень експлуатації елементів бойового екіпірування необхідно активізувати роботу науково-аналітичної групи Міністерства оборони України з включенням до її складу військовослужбовців-виконавців науково-дослідних робіт, які виконуються у рамках Концепції [2].

Необхідний підхід до дослідження системи комплексів бойового екіпірування військовослужбовців різних спеціальностей родів військ, який дозволяє з безлічі варіантів обрати раціональний і визначити напрямки удосконалення всіх систем комплексу бойового екіпірування військовослужбовців. Проведені дослідження показують, що найважливішим етапом обґрунтування перспективного складу комплексу бойового екіпірування військовослужбовців підрозділів різних родів військ є комплексна оцінка внеску у бойову ефективність дій підрозділів при вирішенні конкретних бойових завдань на основі математичного моделювання бойових дій.

В результаті критичного перегляду та творчої переробки загальних технічних вимог до комплексу та елементів бойового екіпірування військовослужбовців ЗС провідних країн світу з урахуванням сучасних поглядів на розвиток і застосування військових формувань Збройних Сил України необхідно розробити та дослідити варіанти оперативно-тактичних вимог до комплексу та загальних вимог до елементів екіпірування військовослужбовців і розробити пропозиції щодо перспективного складу комплексів бойового екіпірування військовослужбовців Десантно-штурмових військ, підрозділів військової розвідки та спеціального призначення ЗС України.


Список літератури (посилань)

[1]. Концепція створення комплексу бойового екіпірування військовослужбовців Збройних Сил України, затверджено наказом Міністра оборони України від 10.12.2014 № 876.

[2]. Указ Президента України від 24.09.2015 року № 555/2015 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року Про нову редакцію Воєнної доктрини України

[3]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 1. 2015. - Режим доступу: http://topwar. ru/print:page, 1,86950-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-1.html

[4]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 2. 2015. - Режим доступу: http://topwar. ru/print:page, 1,86951-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-2. html

[5]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть З. 2015. - Режим доступу: http://topwar.ru/86981-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-3.html

[6]. Универсальный солдат и его снаряжение. Военное обозрение. Часть 4. Заключительная. 2015. - Режим доступу: http://topwar.ru/print:page,1,87212-universalnyy-soldat-i-ego-snaryazhenie-chast-4-zaklyuchitelnaya.html

[7]. Тактические разгрузочные системы израильской армии. Военное обозрение. http://topwar.ru/55775-takticheskie-razgruzochnye-sistemy-izrailskoy-armii.html

[8]. Програми розробки комплектів індивідуального оснащення військовослужбовців країн світу. Спеціальний бюлетень. - Міністерство оборони України. Київ, 2015. - 92 с.

[9]. Кривошеєв А.М. Посібник з підготовки і ведення розвідки групами корегування артилерійського вогню і авіаційного наведення на основі узагальнення бойового досвіду / А.М. Кривошеєв, Р.А. Кривошеєв. - Суми: ФОП Наталуха А.С., 2012. - 370 с


УДК 623.094

Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.

Читати новини від Ukrainian Military Pages у Telegram

ua en
Використані джерела:
Збірник наукових праць Військової академії (м. Одеса), 2017, № 1(7) ISSN 2313-7509

довідник озброєння і військової техніки