За тридцять років Повітряні Сили не отримали жодного військового літака і перспективи туманні

26.10.20 | Олег Черниш
За 30 років Повітряні Сили не отримали жодного військового літака

Командувач Повітряних Сил генерал-полковник Сергій Дроздов в інтерв'ю РБК-Україна розповів про застарілий авіапарк ЗСУ, нереальність створення вітчизняних бойових літаків, можливу закупівлю сучасних іноземних винищувачів і застосування безпілотної авіації.

– Місяць тому Україну облетіла страшна звістка – біля Харкова зазнав авіакатастрофи військовий літак АН-26Ш з курсантами на борту, загинуло 26 осіб. Чи встановлені вже на даний момент всі обставини того трагічного польоту?

– Ми наразі утримуємось від коментарів, які можуть вплинути на роботу комісій, що розслідують цю катастрофу. Це Урядова комісія та комісія Міністерства оборони, крім того працюють слідчі правоохоронних органів. Усі обставини будуть встановлені ними. Ми максимально сприяємо, передали усю необхідну для слідства інформацію.

– Голова урядової комісії, віце-прем’єр-міністр Олег Уруський, в свою чергу, вже озвучив першу інформацію. Він повідомив, що, на його думку, до трагедії призвело поєднання людського фактору, вочевидь маються на увазі помилки екіпажу і організаторів польотів, і технічних несправностей літака. Чи поділяєте ви ці зауваження?

– Можливо. Але треба дочекатись остаточних офіційних заяв щодо розслідування, висновків відповідних експертиз. Це питання дуже чутливе і важливо щоб не було жодного втручання в роботу комісій, перекручування фактів, в тому числі й інформаційного.

– Катастрофа літака АН-26Ш підсвітила проблеми української військової авіації. Наскільки відсотків зношений авіапарк ЗСУ?

– Про точний відсоток говорити дещо не коректно, бо техніка у нас різна. Можу сказати так, що парк авіаційної техніки Збройних Сил на сьогоднішній день потребує оновлення. Мова йде як про моральне, так і про фізичне старіння техніки, бо зараз ми захищаємо повітряні кордони нашої держави на зразках техніки, які були випущені від 1968 до 1991 року.

Найстаріші літаки в нас військово-транспортні, їм від 52 років. Ударна, винищувальна та розвідувальна авіація – Су-25, Су-24М, МіГ-29, Су-27, Су-24МР від 1981 по 1991 рік випуску. За часи незалежності України ми не отримали жодного військового літака.

Ми регулярно проводимо чимало льотних змін. Якщо дозволяють погодні умови, в бригадах тактичної авіації буває по 3-4 льотні зміни на тиждень.

За 30 років Повітряні Сили не отримали жодного військового літака

– Основний акцент всі ці роки робився саме на модернізацію старої техніки?

– Стан авіаційної техніки підтримується виключно завдяки ремонту і модернізації. Але ремонти теж є різні: продовження ресурсу, регламентні роботи. Вони проводяться як силами технічно-експлуатаційних частин бригад, так і авіаційно-ремонтних підприємств.

У нас в країні близько 10 таких підприємств, які виконують ремонт і модернізацію техніки радянського виробництва, яка є сьогодні на озброєнні ЗСУ. Силами цих підприємств підтримується стан боєготовності наших літаків, щороку від них ми отримуємо кілька десятків капітально відремонтованих та модернізованих одиниць військової техніки.

Звісно, хотілось би більше, адже у нас достатньо техніки, яку можна ставити до строю.

В той же час зазначу: ремонт і модернізацію радянської техніки не можна проводити вічно. Відбувається фізичне руйнування двигунів, вузлів, агрегатів, планера літака. Рано чи пізно, ймовірно років за 10, стикнемося з проблемою, що літаки не зможуть виконувати поставлені завдання.

– Враховуючи це, чи можливо щоб Україна почала закуповувати військові літаки в США чи у інших країн в найближчому майбутньому? Чи може Україна створити власний бойовий літак?

– Створити бойовий літак – багатофункціональний винищувач, Україні навряд чи вдасться у найближчій перспективі. Для цього у нас нема, по-перше, відповідної наукової бази, немає потужностей виробництва, досвіду. Україна може випускати лише військово-транспортні літаки.

Як показує досвід розвинутих країн, треба не менше 10 років і не менше 10 млрд доларів тільки на створення прототипу бойового літака, крім того, час не стоїть на місці, треба, щоб він відповідав принциповим сучасним характеристикам. Втім, у нас стільки мільярдів і стільки часу немає.

У «Візії розвитку Повітряних Сил» (документ, в якому викладено бачення, якими повинні стати Повітряні Сили до 2035 року, – ред.) ми прописали наше бачення вирішення проблеми. Йдеться про закупівлю авіаційної техніки за кордоном у країн-партнерів. Мова йде про єдиний тип багатоцільового винищувача, який згодом замінив би усі типи бойової авіації радянського зразка: винищувачі, штурмовики, бомбардувальники.

Звичайно, Повітряні Сили хотіли б мати і найсучаснішу техніку, як от американський F-35, наші льотчики мріяли б літати на таких літаках. Але будьмо реалістами, бо ж, наприклад, Польща, хоч уже тривалий час є стратегічним союзником США і повноцінним членом НАТО, лише зараз змогла почати розмову про отримання цих літаків.

До речі, поляки пішли саме таким шляхом, коли в них на озброєнні поряд із МіГ-29 стоять F-16. Такий досвід Польщі був би і для нас найбільш прийнятний: отримати ескадрилью винищувачів та поставити її на озброєння в одній з бригад тактичної авіації Повітряних Сил. Проблем з перенавчанням нашого льотного складу на новий тип літака не має виникнути, є нюанси із технічною базою, ремонтом, аеродромно-технічним забезпеченням.

– Який стан протиповітряної оборони нашої країни? Чи достатньо надійно наша техніка ППО прикриває небо України від вторгнення авіації ворога?

– Наші підрозділи – чергові сили, цілодобово несуть бойове чергування в системі протиповітряної оборони держави. Це не лише зенітні ракетні комплекси С-300, С-125, Бук-М1, а це і чергові ланки винищувальної авіації на оперативних аеродромах. Радіотехнічні війська, у свою чергу, надають оперативну інформацію про повітряну обстановку.

Щороку на державному випробувальному полігоні Ягорлик в Херсонській області зенітні ракетні війська проводять бойові стрільби, які дають можливість перевірити готовність наших ППО. І ці стрільби показують доволі таки непогані результати – всі цілі були вражені ракетами. Звичайно, техніка ЗРВ теж не нова, є проблеми із запчастинами, бо всі комплекси виробляються на території Росії, і це суттєво ускладнює нам їх ремонт і модернізацію.

– Ця техніка також прикриває українське небо в районі ООС?

– Вона прикриває повітряний простір по всій території України, стратегічні державні об’єкти, атомні електростанції, адміністративні будівлі. Також підрозділи ППО знаходяться і в районі проведення ООС, надійно прикриваючи повітряний простір вздовж і вглиб лінії розмежування.

Як і авіаторам, зенітним ракетним військам теж пора оновлювати техніку. Було б непогано отримати на озброєння сучасний ЗРК, але ж ми розуміємо, скільки це коштує… Деякі українські підприємства заявляють, що могли б, якби їм дали державне фінансування, створити вітчизняний зенітний ракетний комплекс.

У радіотехнічних військах ситуація набагато краща. Є повний цикл виробництва радіолокаційних станцій, скажімо, таких як «Кольчуга», «Малахіт» та інші. Україна має замовлення на цю техніку від провідних країн світу.

– На початку осені цього року трапилась непересічна подія. Американські стратегічні бомбардувальники В-52 увійшли в повітряний простір України і здійснили патрулювання разом з українськими винищувачами. Я так розумію, це була відповідь наших західних союзників на масштабні навчання РФ «Кавказ-2020». Чи планується надалі продовжувати такі операції із задіянням американських літаків в небі України?

– Ми не те що плануємо, співпраця з американськими партнерами стала нормою для нас. Наприклад, американські літаки-розвідники регулярно в українському небі, патрулюють узбережжя Чорного моря і лінію розмежування на Донбасі.

А щодо місій стратегічних бомбардувальників США В-1В Лансер і В-52 в повітряному просторі України, то це спільне виконання завдань з країнами НАТО, досягнення взаємосумісності, як на землі, так і в повітрі, аби успішно та якісно, а головне – колективно реагувати на потенційні загрози в регіоні. У супроводі винищувачів країн НАТО та ключових партнерів Альянсу бомбардувальники пролетіли через усю Європу, на кордоні їх зустріли українські Су-27 та МіГ-29, здійснюючи супровід та прикриття.

Така співпраця у безпековій сфері з нашими партнерами буде продовжуватись і надалі. До неї залучені не тільки США, але і європейські країни та інші члени НАТО.

За 30 років Повітряні Сили не отримали жодного військового літака

– Сучасні війни в різних куточках світу, наприклад в Нагірному Карабаху, показують колосальну роль і важливе значення безпілотної авіації. Що в України на цьому напрямку? Скільки в нашої армії є безпілотних комплексів, чи достатньо їх для вирішення поставлених завдань? І чи може Україна в перспективі повністю перейти на безпілотну авіацію?

– Наявність, типи і можливості наших безпілотних літальних апаратів – то не для преси. Дійсно, ми бачимо велику роль БПЛА в локальних конфліктах, ми бачимо, що багато країн роблять ставку саме на застосування БПЛА, тому що це і бездоганна розвідка, і точкові удари, і порівняно недорога вартість апарата, і без ризику життюа пілота. Але безпілотна авіація виконує свої обмежені функції. Крім того треба враховувати примхи погоди, місцевість, пору року.

Безпілотнику поки що не під силу завдання, які виконує сучасний багатоцільовий винищувач. Адже це швидкість, оперативність, потужність озброєння, виявлення та знищення повітряних цілей. Зовсім інший рівень. Літак може нести декілька тонн ракет і бомб, а Bayraktar – усього 60 кг. Безпілотники, в тому числі ударні, мають обов’язково бути на озброєнні сучасних Збройних Сил, але говорити про те, що вони можуть замінити військову авіацію, некоректно.

– Найбільш «розкручені» зараз – саме турецькі безпілотники Bayraktar, які довели свою ефективність в Сирії, Лівії і в Нагірному Карабаху. Україна закупила лише шість таких БПЛА, чи ведуться перемовини про додаткові закупівлі?

– Звичайно, ведуться. Крім того, «Мотор Січ» вже виготовляє і поставляє двигуни для іншого великого турецького безпілотника Akinci. Перемовини про поглиблену співпрацю і закупівлю продовжуються, розглядається можливість спільного виробництва на території України.

– Україна зараз використовує БПЛА на Донбасі?

– Якщо ми говоримо про турецькі безпілотники, то ні. З початку року їх екіпажі тільки почали льотну підготовку, вони також беруть участь в їхньому бойовому застосуванні під час навчань. Буквально кілька тижнів тому на державному полігоні Ягорлик біля Криму Bayraktar ТВ3 працювали по Тендрівській косі, всі боєприпаси точно влучили у ціль.

– А на Донбасі їх не використовують тому що в нас там з липня оголошене перемир’я чи з інших причин?

– Дотримуємось режиму тиші, і тому в 30-кілометровій зоні вздовж лінії розмежування заборонене використання літальних апаратів будь-яких типів.

– Неодноразово в ЗМІ і соцмережах поширювалась інформація, що начебто російські літаки все-таки залітали в повітряний простір України. Чи фіксувались такі випадки, звісно, якщо не враховувати польоти російських літаків в анексованому Криму?

– Таких випадків в повітряному просторі України зафіксовано не було, окрім Криму, звичайно. З початку 2014 року у небі Криму зафіксовано 225 тисяч випадків порушення державного кордону України.

– Тобто всі заяви про начебто російські літаки в небі над Донбасом це неправда?

– Інформація, яку відображає один із веб-серверів, наприклад, Flightradar, не є офіційною, і може містити похибку. Військові літаки РФ у повітряний простір України не залітали, окрім півострова Крим та акваторії Чорного і Азовського морів.

– А скільки наші військові за роки війни збили БПЛА противника?

– З моменту бойових дій на Донбасі було зафіксовано 450 БПЛА противника і 150 з них до нас залітали з території РФ. Найбільш серйозні російські комплекси – це «Форпост» та «Орлан-10». Найпоширеніший БПЛА оперативно-тактичного рівня, який росіяни застосовують на Донбасі – «Орлан-10». Їх збито близько 40 одиниць. В першу чергу збивають ті БПЛА, які несуть пряму загрозу для наших військ.