У 1969 році в ході прикордонного конфлікту за острів Даманський радянська сторона дуже успішно використовувала нові РСЗВ БМ-21 «Град». Китайські військові були дуже вражені міццю нової зброї. Коли через десять років в їх руки потрапила трофейна БМ-21, вони тут же скопіювали її та приступили до поетапного вдосконалення.
Початок розробок китайської реактивної зброї відноситься ще до 50-х років. Спираючись на конструкцію радянського 140-мм снаряда, китайці створили власну зменшену версію реактивних снарядів калібрів 107 і 130 мм, що стабілізується обертанням. Такі РСЗВ масово експортувалися, а цілий ряд країн налагодив їх власне виробництво. До початку 70-х років тактико-технічні характеристики систем калібрів 107 і 130 мм вже перестали відповідати вимогам часу, однак власного досвіду і знань для створення нової РСЗВ китайським фахівцям явно не вистачало. Довелося шукати «джерело натхнення» на стороні.
Клони першого покоління
Конфлікт за острів Даманський в 1969 році став бойовим дебютом нових радянських РСЗВ БМ-21. Китайські війська повною мірою відчули на собі вогневу міць «Градів». Однак, на відміну від іншої радянської новинки – танка Т-62 – «затрофеїти» БМ-21 в той раз не вдалося.
Випадок представився лише десять років по тому, коли в ході війни з іншим соціалістичним сусідом – В'єтнамом – китайцям вдалося захопити справний «Град», та ще й з боєкомплектом. В результаті вже в 1981 році на озброєння Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) надійшла РСЗВ «тип 81» (вона ж PHL-81) – копія артилерійської частини БМ-21, але на шасі вантажівки «Ханьян» CQ260 (французького «Берліє» GBU-15, що випускався в КНР за ліцензією).
Окрім власне пускової установки (ПУ), була створена транспортно-заряджаюча машина. Перезаряджання ПУ з її допомогою займає близько восьми хвилин. У Китаї був налагоджений і випуск власних 122-мм реактивних снарядів – осколково-фугасних, димових, касетних (з кумулятивно-осколковими суббоєприпасами) і, ймовірно, хімічних.
Своєрідною побічною гілкою розвитку китайських градів стала система «Тип 83» – 24-ствольна пускова установка на шасі тривісного автомобіля «Донг Фенг» EQ240, що нагадує «Урал-375», але з довгою дворядною кабіною. У НВАК вона вважається засобом інженерного озброєння, а не артилерійською системою, оскільки основне її призначення – дистанційне мінування місцевості за допомогою реактивних снарядів, споряджених протипіхотними та протитанковими мінами. Дальність стрільби такими снарядами становить 15 км, але в разі потреби «тип 84» може вести вогонь і звичайними 122-мм реактивними снарядами з дальністю стрільби 20 км.
На гусеничному шасі
Подальший розвиток китайського «Граду» переслідувало дві мети: підвищення тактичної мобільності РСЗВ і забезпечення можливості транспортування на пусковій установці додаткового боєкомплекту (рішення, «підглянуте» у чехословацької РСЗВ RM-70 і югославської М-77 «Огань»).
Ці цілі були досягнуті шляхом створення РСЗВ «Тип 89» (PHZ-89). Підвищити прохідність вдалося за рахунок використання гусеничного шасі WZ-321 від китайської «Акації» – САУ «Тип 83» (PLZ-83).
В его кормовой части разместили пакет направляющих, а перед ним — второй комплект реактивных снарядов, прикрытый легкоброньований кожухом. Благодаря такому решению время перезарядки ПУ сократилось до трёх минут. Ещё одним важным новшеством стала цифровая система управления огнём, обеспечивающая передачу данных по радиолинии с командной машины на пусковые установки.
Пакет напрямних розташований на поворотній основі, а зліва від неї на тій самій основі розташована броньована рубка навідника. Над її люком встановлено 12,7-мм кулемет. Бойова машина забезпечена фільтровентиляційною установкою, завдяки чому може діяти в умовах застосування зброї масового ураження. PHZ-89 має дизельний двигун рідинного охолодження WR-4B (копія «Дойц» 12150L) потужністю 520 к.с.
Позначення «тип 89» ніби натякає, що РСЗВ була прийнята на озброєння у 1989 році. Але з китайськими системами озброєння часто буває, що між прийняттям на озброєння і початком постачання у війська проходить кілька років. У більш-менш помітній кількості «тип 89» пішов до війська лише в кінці 90-х. Приблизно в той же час у боєкомплекті китайських «Градів» з'явилися нові реактивні снаряди з дальністю стрільби, збільшеною до 30 км.
З гусеничного шасі – на колісне
Рішення, апробовані на PHZ-89, отримали подальший розвиток у РСЗВ «Тип 90» (PHL-90), що з'явилася в середині 90-х років. Замість недешевого і важкого гусеничного шасі в неї повернулися до автомобільного – фірми «Бей Бен», що виробляє машини по ліцензії «Мерседес-Бенц». Перший варіант «Типу 90» використовує шасі Tiema SC2030, на якому вдалося розмістити і пакет напрямних, і стелаж з другим комплектом реактивних снарядів. Також застосована система управління вогнем, аналогічна тій, що використовується на «Типі 89».
Варіант «Тип 90А» (PHL-90А) відрізняється більш сучасним шасі Tiema ХС2200, а також удосконаленою системою управління. Тепер наведення ПУ на ціль і залп здійснювалися повністю в дистанційному режимі – за командами з командно-штабної машини. На РСЗВ «Тип 90В» знову змінили шасі (на «Бей Бен» 2629) і додали можливість застосування реактивних снарядів з наведенням на кінцевій ділянці траєкторії.
Нині НВАК має у своєму розпорядженні близько 550 РСЗВ PHL-81 і PHL-90 (в основному в варіанті PHL-90А), а також приблизно 375 PHZ-89. Китайські «Гради» знайшли та покупців за кордоном. Зокрема, PHL-81 поставлялися в М'янму (20 одиниць), Камбоджі (6) і Чад (4). «Тип 90» потрапив на озброєння в ту ж М'янму (20), Оман (6), Габон та Індонезію (по 4). Найбільшим покупцем є Перу – армія цієї країни на початку 2014 року отримала 27 удосконалених систем «Тип 90ВМ».
Вельми туманним є питання про можливе постачання китайських «Градів» в КНДР. Хоча таку можливість не скидають з рахунків, все ж більш ймовірними вважаються прямі поставки оригінальних виробів з СРСР та їх подальше копіювання північнокорейськими товаришами. Не поставлялися китайські «Гради» і в Пакистан (хоча такі повідомлення часом з'являються) – тамтешня РСЗВ «Азар» є похідною від північнокорейської ВМ-11. Також північнокорейські, а не китайське коріння має РСЗВ МАМ-01, що випускається в М'янмі.
Нове покоління
У 2006 році на 6-му міжнародному авіасалоні в Чжухаї був представлений прототип РСЗВ PR-50 «Шаченьбао» («Піщана буря»). У цій системі китайські конструктори, зберігши сумісність боєприпасів з колишніми клонами «Градів», нарешті, відмовилися від традиційного пакета трубчастих напрямних БМ-21. Замість нього застосовані два змінних пакети-модулі, що містять по 25 реактивних снарядів. На бойовій машині розміщуються і два додаткових пакети, а також стріла-маніпулятор для перезаряджання. У порівнянні з попередніми варіантами кількість снарядів в залпі зросла на чверть, а процес перезаряджання пускової установки значно спростився. У боєкомплект системи введені нові реактивні снаряди з дальністю стрільби 45-50 км.
Попри всю прогресивність конструкції PR-50, відомостей про надходження цієї РСЗВ на озброєння НВАК немає. Однак 49 модифікованих систем (з 20-зарядними пакетами-модулями замість 25-зарядних) під позначенням WS-22 у 2014-2015 роках експортували в Бангладеш.
Для власної армії в Китаї розроблено два нових типи 122-мм РСЗВ, що використовують модульне заряджання, але базуються на різних шасі.
PHZ-10 (зустрічається також позначення PHZ-11) має шасі, схоже на те, що використано в САУ PLZ-45, PLZ-52 і PLZ-05. У передній частині PHZ-10 є броньована кабіна «автомобільного» типу, а за нею – пускова установка на два 20-зарядних модулі. На такому ж шасі випускається транспортно-заряджаюча машина, оснащена краном-маніпулятором. РСЗВ PHL-11 має таку ж артилерійську частину, але базується на тривісному автомобілі підвищеної прохідності «Шаньсі» SX2190 – «клон» австрійського «Штейра» 91.
Нові РСЗВ PHL-11 замінюють «Тип 81» в середніх змішаних бригадах, а PHZ-10 йдуть на зміну «Типу 89» у важких бригадах. До початку 2020 року китайська армія отримала близько 350 PHL-11 і близько сотні PHZ-10. Виробництво цих машин триває. Особливими експортними успіхами нові 122-мм РСЗВ поки похвалитися не можуть – відомо лише про продаж у 2013 році в Таїланд чотирьох систем PHL-11 (під експортним позначенням SR4). У Китаї ведуться і подальші роботи по 122-мм РСЗВ. Зокрема, на озброєння гірських бригад почали надходити полегшені системи на шасі двовісних повнопривідних автомобілів FAV MV3 CTM133.
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) китайських 122-мм РСЗВ
PHL-81
PHZ-89
PHZ-10
PHL-11
Розрахунок, осіб
6-7
4
3
5
Бойова маса, т
15,5
29,9
20
16
Довжина, мм
7200
7180
7500
8000
Ширина, мм
2520
3150
3200
2550
Висота, мм
3050
3180
3200
3100
Потужність двигуна. к.с.
200
520
600
350
Швидкість по шосе, км/год
70
55
65
90
Запас ходу по шосе, км
600
450
500
600
Використані джерела:
warspot.ru
