Завдяки пакистанському контракту Україна зробила перший крок до того, що багато років потому ми будемо називати імпортозаміщенням.
Як саме це було розповіли у ДК «Укрспецекспорт».
Технологією виробництва броньованих башт та 125-мм танкових гармат, якими оснащувалися Т-80УД, володіла лише Росія. Тож харківський Завод ім. В.О. Малишева (ЗіМ), який був ключовим виконавцем контракту, опинився перед вибором: або купляти комплектуючі у східноєвропейських сусідів, або знімати їх із законсервованих застарілих зразків бронетехніки.
Втім, був ще один варіант: спробувати створити свою, українську, гармату.
Саме таким шляхом і було вирішено йти.
Вітчизняну танкову гармату КБА-3 розробили у київському Конструкторському бюро «Артилерійське озброєння» (КБАО). У пошуках підприємства, яке зможе виробити ствол гармати, тодішній генеральний директор ЗіМ Григорій Малюк зупинився на Сумському машинобудівному науково-виробничому об’єднанні (СМНВО) «Завод ім. М.В. Фрунзе» (ЗіФ). І не помилився. Воно виявилося, дійсно, надійним партнером для «малишевців».
«Малюк не побоявся виділити Сумам п'ять мільйонів доларів для створення виробництва стволів – таке рішення під силу далеко не кожному керівникові. У березні 1998 року була випущена установча партія танкових гармат КБА-3, а у квітні – завершені кваліфікаційні випробування. Через 11 місяців гармата стала конкретним надбанням колективу і, починаючи з другої половини контракту, вона встановлювалася на танки», – згадує у своїй книзі «Пакистанський контракт» Микола Кривомаз. Таких темпів світова практика ще не знала!
Технологам ЗІМ довелося попотіти, коли освоювали зварювально-катану башту, а потім – гармату. Для розуміння рівню складності та обсягу роботи, яку довелося виконати, достатньо лише цифр:
- 1541 технологічних процесів, розроблених «з нуля»;
- 2025 спроєктованих пристосувань;
- 370 нових спецінструментів;
- 219 холодних штампів;
- 41 пресформа;
- 94 найменування нестандартизованого обладнання.
А ще – технологічний супровід і контроль. Буквально цілодобово пропадали технологи на роботі, коли впроваджувалося оснащення і проводилося налагодження устаткування для шліфування вікон деталі «казенник».
До Харкова приїздили фахівці з різних міст, щоб швидко провести перевірку тих чи інших параметрів розробок. До народження української гармати, поява якої стала справжньою технічною і виробничою перемогою вітчизняного ВПК, причетні колективи таких підприємств:
- ДП «Завод ім. В.О. Малишева» – головний виробник;
- ХКБМ ім. О.О. Морозова – конструкторський супровід;
- АТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» – співвиконавець з виготовлення стволів і поставок заготовок для казенника і кліна;
- ПрАТ «Дніпроважмаш» (Дніпро) – співвиконавець з поставок заготовок для казенника і кліна;
- ПрАТ «Дніпроспецсталь» (Запоріжжя) – постачальник гарматних сталей для виготовлення більш дрібних деталей.
В найкоротший термін – менше, ніж за рік – була проведена необхідна підготовча робота, і розпочалося серійне виробництво танкової гармати Made in Ukraine.
Читати також:
