Напрями покращення вогневої могутності бойових машин піхоти

А.С. Богач, ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування», Харків
26.10.17
Зображення носить демонстраційний характер. Концепт та дизайн © Denis Silich

Досвід використання легкоброньованої техніки в зоні АТО та інших локальних конфліктах свідчить про широке використання машин класу БМП-2; БМП-1, БМД-2 задля вирішення бойових завдань, у тому числі пов’язаних з вогневим ураженням різноманітних цілей.

Склад озброєння БМП-2 та БТР-4 дозволяє вирішувати завдання щодо вогневого ураження легко-броньованої техніки та низьколітаючих цілей типу «вертоліт», а також живої сили супротивника на дальностях до 4000 м за допомогою автоматичної гармати, сильноброньованих рухомих цілей типу «танк» на відстані до 5000 м із використанням ПТРК, та уражати живу силу противника, що знаходиться в окопах та за складками місцевості на відстані до 1700 м за допомогою автоматичного гранатомета. Додатково кулемет калібру 7,62 мм дозволяє вести вогневе ураження живої сили противника, що розташована відкрито на відстані до 1600 м.

Аналіз сучасного стану військової майстерності та засобів захисту від вогневого ураження, викривають ряд особливостей, а саме:

  • практично на 100% використання засобів індивідуального захисту особового складу, що зменшує вірогідність поранень або загибелі військовослужбовців від вогню стрілецької зброї та ручних гранат і автоматичних гранатометів;
  • використання покращених систем динамічного захисту важкої бронетехніки;
  • покращення броньового захисту легкоброньованої техніки із забезпеченням захисту лобових проекцій корпусу від вогню 30-мм бронебійних снарядів;
  • широкого використання систем інженерного захисту бойових підрозділів на місцевості через створення бетонних або броньованих блокпостів, капітальних споруд;
  • високу вірогідність ураженні легкоброньованої техніки, що перебуває на бойових позиціях у нерухомому стані (блокпости, капоніри), вогнем ворожої артилерії та відсутність вогневих засобів для відкриття вогню у відповідь.

Отже, з метою розширення можливостей вітчизняної БМП щодо вогневого ураження сучасних цілей пропонується наступний склад озброєння: великокаліберна гармата – гаубиця із механізмом заряджання пострілів, 30-мм спарена з нею автоматична гармата із двострічковим живленням та спарений із гарматою автоматичний гранатомет.

Читати також: Перспективна БМП. Деякі аспекти формування концепції конструктивних і компонувальних рішень

В умовах України, кроком, що найбільш практично реалізується, є створення бойового модуля на базі бойового відділення 122-мм гаубиці 2С1 «Гвоздика».

При цьому передбачається встановлення спарених із нею 30-мм автоматичної гармати типу 2А72 та 30-мм автоматичного гранатомета типу КВА-117.

Створення такого бойового модуля передбачається або у без екіпажному виконанні, або із розміщенням одного члена екіпажу, а саме, навідника-оператора.

Для забезпечення сучасних ТТХ такого бойового модулю необхідно розробити механізм заряджання пострілів, систему керування вогнем, прицільно-оглядовий комплекс за типом бойового модуля БМ-7 «Парус», стабілізатор озброєння та ін. Також необхідно створити керовану ракету для даного калібру основного озброєння.

Реалізація такого принципу дозволить забезпечити показники вогневої потужності вітчизняної БМП не гірші, ніж БМП-3 виробництва РФ, та наблизить їх до характеристик вогневої могутності сучасних танків.


Читати також: Проблеми створення перспективних бойових броньованих машин


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.


Читати новини від Ukrainian Military Pages у Telegram
Використані джерела:
Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 11-12 травня 2017 р.)

довідник озброєння і військової техніки