Автор:
Підполковник Дмитро Марченко із когорти захисників донецького аеропорту, бойовий офіцер-десантник, який наприкінці жовтня очолив у вітчизняному оборонному відомстві новостворену структуру — Центр розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України.
Тож першим запитанням, на яке хотілося почути відповідь Дмитра Олександровича, було таке: на що можуть розраховувати українські солдати від команди, очолюваної вчорашнім «кіборгом»?
У бою в кожного бійця є свій сектор вогню, власна ділянка відповідальності, яку необхідно утримувати. Сектор відповідальності нашого центру — якісне матеріальне забезпечення воїнів української армії. Захисник Вітчизни не повинен думати, що йому одягнути і що він буде їсти. Дбати про це — наше завдання, це наша передова. Про якісне забезпечення і речовим майном, і харчуванням, яке відповідає загальноприйнятим в арміях провідних країн світу стандартам, маємо подбати ми.
Але за військовою освітою ви не тиловик…
Як і більшість офіцерів центру. Це — люди з військ, які мають бойовий досвід, тож кому краще за них знати, яким має бути спорядження бійця чи раціон харчування в бойових умовах? Ми знаємо, що потрібно змінювати. А команда цивільних фахівців центру має досвід такої роботи. Здебільшого це ті люди, які вже більше року разом із помічником Міністра оборони України Костянтином Лєсніком працюють над впровадженням нових норм забезпечення наших військовослужбовців, саме вони й започатковували проект реформування норм та стандартів речового забезпечення ЗС України, що згодом переформатувався у створення нашого центру.
На сьогодні, за майже два місяці роботи центру, про які перші результати можна говорити?
Насамперед варто зазначити, що про результати можна буде говорити тоді, коли вони стануть істотно відчутними у військах. Центр створено задля виконання двох взаємопов’язаних завдань. Перше — це розробка нових, сучасних зразків одягу, взуття і спорядження, продуктових пайків за міжнародними стандартами та з урахуванням бойового досвіду, а друге — створення системи контролю якості розроблених зразків обмундирування.
Що стосується першого, то на сьогодні вже затверджені дві норми забезпечення військовослужбовців Збройних Сил предметами бойового обмундирування та екіпірування. Тобто віднині наша армія поступово переходитиме на забезпечення за новими нормами — БЄК та БСК.
БЄК — це бойовий єдиний комплект, до якого входять сорок два найменування: від головних уборів, обмундирування й білизни до взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту. Друга норма, бойовий спеціальний комплект налічує ще 29 позицій інвентарного речового майна.
Що стосується БЄКу, то більше половини його найменувань уже прийнято на озброєння. Тобто речі розроблено, вони пройшли експериментальне використання у військах, конструктивно вдосконалені з урахуванням зауважень та побажань, які надійшли від користувачів, на них прописані технічні умови, і частина з них вже закуповується для військ. При цьому, зазначу, ми насамперед працюємо над тими речами, які сьогодні найнеобхідніші на фронті.
А що стосується якості?
У цьому питанні ми сповідуємо категоричну ідеологію, вона дуже проста — армія має отримувати найкраще. Неприпустимо, коли звичайний туристичний рюкзак зручніший і виготовлений з більш якісних матеріалів, аніж його військовий аналог. Це нонсенс, коли через неякісні шви чи тканину транспортувальна сумка рветься в дорозі і в результаті боєць, який для мінування ворожого блокпоста переносить 20 кг тротилу, не може виконати завдання.
Тобто я хочу сказати, що вже із самого початку, з розробки кожної деталі ми закладаємо в технічні умови головне — якість. Причому якість у глобальному розумінні — що стосується не тільки матеріалів і виконання, а й ергономіки, зручності використання в реальних умовах.
Дуже багато в цьому плані ми співпрацюємо з нашими закордонними колегами, вивчаємо кращі напрацювання іноземних фахівців, які займаються розробками речового майна для армій країн-членів НАТО.
Для прикладу, зовсім недавно нас з робочим візитом відвідали гості з Німеччини, представники знаної в Європі компанії W.L.Gore & Associates. Відбулася дуже конструктивна розмова стосовно обміну досвідом щодо тенденцій розвитку світового ринку військового одягу, взуття та спорядження, контролю якості та подальшої співпраці за цими напрямами. І маю сказати, що задля налагодження системи контролю якості того речового майна, яке ми отримуємо від виробників, постачальників, нам ще потрібно чимало попрацювати.
До недавнього часу на виробництві цим займалися військові представники…
Військової прийомки більше не буде. З 1 січня інститут військових представників відмирає як клас. Здебільшого військова прийомка в тому вигляді, в якому вона існувала до недавнього часу, була відвертим атавізмом радянських часів. За нинішніх економічних обставин, в умовах ринкової економіки вона себе віджила ще 20 років тому, тож не дивно, що існуючи за інерцією, була неефективною.
А що буде натомість?
Натомість буде дуже жорсткий, з безапеляційними штрафними санкціями контроль за якістю кожної партії всього, що постачається війську. Ми дійдемо до того, що поняття «українське військове спорядження» стане еталоном якості.
І яким чином ви сподіваєтеся цього досягти?
Нині в регіонах — в Харкові, Одесі, Києві та Хмельницькому — створюютья територіальні відділи контролю якості речового майна. Штатний персонал кожного відділу — п’ятеро військових та двоє цивільних. На військові посади ми відбираємо офіцерів, які пройшли АТО та розуміють ціну неякісного обмундирування. Цивільні — це здебільшого місцеві волонтери, люди, яким довіряють місцеві громади і які вже багато зробили задля допомоги нашим Збройним Силам. На них і покладатиметься завдання щодо контролю якості.
Відбуватиметься все таким чином. Постачальник відвантажує чергову партію майна на склад. Посадовці відділу на власний розсуд відбирають певний відсоток речей для перевірки, сховище зачиняється і опечатується. Далі — відібрані речі передаються в незалежну лабораторію для дослідження. При цьому проведення всіх необхідних лабораторних процедур згідно з договором на постачання оплачується постачальником. Заздалегідь «домовитися» з лабораторією постачальнику не вдасться, оскільки він не знатиме, в якій саме з лабораторій проводитиметься експертиза. За її висновками ми або прийматимемо відповідну партію майна, або ж зі штрафними санкціями повертатимемо її виробнику.
Тож мушу сказати, що вже зараз, знаючи про нові умови контролю якості з боку Міністерства оборони, більшість постачальників по-новому починають ставитися до контролю за якістю тієї продукції, яку вони виготовляють для війська…
Що ж, дякую вам за розмову і зичу успіхів у ваших починаннях.
Іван СТУПАК, Народна армія
Підполковник Дмитро Марченко із когорти захисників донецького аеропорту, бойовий офіцер-десантник, який наприкінці жовтня очолив у вітчизняному оборонному відомстві новостворену структуру — Центр розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України.
Тож першим запитанням, на яке хотілося почути відповідь Дмитра Олександровича, було таке: на що можуть розраховувати українські солдати від команди, очолюваної вчорашнім «кіборгом»?
У бою в кожного бійця є свій сектор вогню, власна ділянка відповідальності, яку необхідно утримувати. Сектор відповідальності нашого центру — якісне матеріальне забезпечення воїнів української армії. Захисник Вітчизни не повинен думати, що йому одягнути і що він буде їсти. Дбати про це — наше завдання, це наша передова. Про якісне забезпечення і речовим майном, і харчуванням, яке відповідає загальноприйнятим в арміях провідних країн світу стандартам, маємо подбати ми.
Але за військовою освітою ви не тиловик…
Як і більшість офіцерів центру. Це — люди з військ, які мають бойовий досвід, тож кому краще за них знати, яким має бути спорядження бійця чи раціон харчування в бойових умовах? Ми знаємо, що потрібно змінювати. А команда цивільних фахівців центру має досвід такої роботи. Здебільшого це ті люди, які вже більше року разом із помічником Міністра оборони України Костянтином Лєсніком працюють над впровадженням нових норм забезпечення наших військовослужбовців, саме вони й започатковували проект реформування норм та стандартів речового забезпечення ЗС України, що згодом переформатувався у створення нашого центру.
На сьогодні, за майже два місяці роботи центру, про які перші результати можна говорити?
Насамперед варто зазначити, що про результати можна буде говорити тоді, коли вони стануть істотно відчутними у військах. Центр створено задля виконання двох взаємопов’язаних завдань. Перше — це розробка нових, сучасних зразків одягу, взуття і спорядження, продуктових пайків за міжнародними стандартами та з урахуванням бойового досвіду, а друге — створення системи контролю якості розроблених зразків обмундирування.
Що стосується першого, то на сьогодні вже затверджені дві норми забезпечення військовослужбовців Збройних Сил предметами бойового обмундирування та екіпірування. Тобто віднині наша армія поступово переходитиме на забезпечення за новими нормами — БЄК та БСК.
БЄК — це бойовий єдиний комплект, до якого входять сорок два найменування: від головних уборів, обмундирування й білизни до взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту. Друга норма, бойовий спеціальний комплект налічує ще 29 позицій інвентарного речового майна.
Що стосується БЄКу, то більше половини його найменувань уже прийнято на озброєння. Тобто речі розроблено, вони пройшли експериментальне використання у військах, конструктивно вдосконалені з урахуванням зауважень та побажань, які надійшли від користувачів, на них прописані технічні умови, і частина з них вже закуповується для військ. При цьому, зазначу, ми насамперед працюємо над тими речами, які сьогодні найнеобхідніші на фронті.
А що стосується якості?
У цьому питанні ми сповідуємо категоричну ідеологію, вона дуже проста — армія має отримувати найкраще. Неприпустимо, коли звичайний туристичний рюкзак зручніший і виготовлений з більш якісних матеріалів, аніж його військовий аналог. Це нонсенс, коли через неякісні шви чи тканину транспортувальна сумка рветься в дорозі і в результаті боєць, який для мінування ворожого блокпоста переносить 20 кг тротилу, не може виконати завдання.
Тобто я хочу сказати, що вже із самого початку, з розробки кожної деталі ми закладаємо в технічні умови головне — якість. Причому якість у глобальному розумінні — що стосується не тільки матеріалів і виконання, а й ергономіки, зручності використання в реальних умовах.
Дуже багато в цьому плані ми співпрацюємо з нашими закордонними колегами, вивчаємо кращі напрацювання іноземних фахівців, які займаються розробками речового майна для армій країн-членів НАТО.
Для прикладу, зовсім недавно нас з робочим візитом відвідали гості з Німеччини, представники знаної в Європі компанії W.L.Gore & Associates. Відбулася дуже конструктивна розмова стосовно обміну досвідом щодо тенденцій розвитку світового ринку військового одягу, взуття та спорядження, контролю якості та подальшої співпраці за цими напрямами. І маю сказати, що задля налагодження системи контролю якості того речового майна, яке ми отримуємо від виробників, постачальників, нам ще потрібно чимало попрацювати.
До недавнього часу на виробництві цим займалися військові представники…
Військової прийомки більше не буде. З 1 січня інститут військових представників відмирає як клас. Здебільшого військова прийомка в тому вигляді, в якому вона існувала до недавнього часу, була відвертим атавізмом радянських часів. За нинішніх економічних обставин, в умовах ринкової економіки вона себе віджила ще 20 років тому, тож не дивно, що існуючи за інерцією, була неефективною.
А що буде натомість?
Натомість буде дуже жорсткий, з безапеляційними штрафними санкціями контроль за якістю кожної партії всього, що постачається війську. Ми дійдемо до того, що поняття «українське військове спорядження» стане еталоном якості.
І яким чином ви сподіваєтеся цього досягти?
Нині в регіонах — в Харкові, Одесі, Києві та Хмельницькому — створюютья територіальні відділи контролю якості речового майна. Штатний персонал кожного відділу — п’ятеро військових та двоє цивільних. На військові посади ми відбираємо офіцерів, які пройшли АТО та розуміють ціну неякісного обмундирування. Цивільні — це здебільшого місцеві волонтери, люди, яким довіряють місцеві громади і які вже багато зробили задля допомоги нашим Збройним Силам. На них і покладатиметься завдання щодо контролю якості.
Відбуватиметься все таким чином. Постачальник відвантажує чергову партію майна на склад. Посадовці відділу на власний розсуд відбирають певний відсоток речей для перевірки, сховище зачиняється і опечатується. Далі — відібрані речі передаються в незалежну лабораторію для дослідження. При цьому проведення всіх необхідних лабораторних процедур згідно з договором на постачання оплачується постачальником. Заздалегідь «домовитися» з лабораторією постачальнику не вдасться, оскільки він не знатиме, в якій саме з лабораторій проводитиметься експертиза. За її висновками ми або прийматимемо відповідну партію майна, або ж зі штрафними санкціями повертатимемо її виробнику.
Тож мушу сказати, що вже зараз, знаючи про нові умови контролю якості з боку Міністерства оборони, більшість постачальників по-новому починають ставитися до контролю за якістю тієї продукції, яку вони виготовляють для війська…
Що ж, дякую вам за розмову і зичу успіхів у ваших починаннях.
Іван СТУПАК, Народна армія
