Пілоти-оператори безпілотних літальних апаратів працюють на війні з 2014 року. Відтоді волонтери з “Аеророзвідки” стали окремою частиною ЗСУ. Зараз такі підрозділи є чи не в кожній бригаді, їхня якісна робота зберігає життя нашим військовим. За безпілотною авіацією – майбутнє, що довели події другої карабахської війни. Але, схоже, так не думають у МОУ.
Про проблему йдеться у статті Новинарні авторства Ірини Семеняки: «БПЛА не по зубах»: як через безглуздий наказ українська армія втрачає безпілотну авіацію й аеророзвідку».
Уже три з половиною роки аеророзвідники ЗСУ ведуть боротьбу за офіційну сертифікацію своєї діяльності. Для неї потрібно пройти фахове навчання у спеціальних центрах підготовки та успішно скласти теоретичні й практичні іспити і заліки.
Проте, щоб потрапити на вишкіл у такий центр, кандидат на навчання повинен отримати висновок про придатність від ЦЛЛК – Центральної лікарської льотної комісії, тієї самої, яку проходять пілоти винищувачів та гелікоптерів (замість ВЛК, військової лікарської комісії, яку проходять усі військовослужбовці).
Сертифікація пілотів та операторів БПЛА проводиться за наказом МО №661 від 08.12.2016 “Про затвердження Правил виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України”. Із червня 2017 року операторів малої безпілотної авіації прирівняли до екіпажів військової авіації.
Відтак втрачають право керувати дроном чудові аеророзвідники, в яких немає більш як шість зубів, поранені, які мають металеву пластину в тілі, та інші військові, “забраковані” стоматологами, окулістами тощо. При тому що вимоги до здоров’я сухопутних розвідників, які ходять на ворожу територію “на своїх двох”, значно простіші.
Донедавна оператори БПЛА примудрялися якось обходити недолугий наказ. Але зараз ця проблема загострилася. Бюрократія “УПА” – “української паперової армії” – бере гору.
Про проблеми сертифікації ми поговорили з оператором безпілотника – командиром відділення взводу БпАК однієї з бригад Сухопутних військ ЗСУ. Жінка назвалася як “Надія” та попросила про анонімність, вважаючи, що в іншому разі може мати неприємності від начальства.
– Як зараз складається персонально ваша ситуація з проходженням лікарської льотної комісії?
– Наразі один з екіпажів нашого взводу БпАК (безпілотних авіаційних комплексів) не може потрапити на навчання й отримати сертифікати пілотів-операторів, а значить і допуск до виконання польотів. Перешкода цьому – медична льотна комісія. Одного з претендентів, в якого де-факто три роки стажу керування БПЛА, визнав непридатним стоматолог, іншого, із двома роками стажу – окуліст.
Тобто немає висновку ЛЛК, що людина може керувати безпілотником – немає навчання і сертифікації.
А без наявності в бригаді офіційно сертифікованого екіпажу неможливо подати і заявку на отримання комплексу, в нашому випадку це комплекс “Лелека-100”.
– У чому різниця між медичними комісіями?
– Різниця між проходженням ВЛК (військово-лікарської комісії) і ЛЛК (лікарської льотної комісії) в тому, що якщо на ВЛК знаходять, наприклад, карієс, то видається направлення на безкоштовне лікування, але людина продовжує виконувати посадові обов’язки. А якщо карієс знаходять при проходженні ЦЛЛК, то це підстава для непридатності. Пілота чи екіпаж знімають із польотів, якщо в них уже є сертифікат, або не дають направлення у навчальний центр для проходження сертифікації.
Оператор безпілотника за наказом про проходження льотної комісії прирівнюється до військовослужбовця льотно-підйомного складу (Су, Мі тощо). Але якщо підвищені вимоги до стану здоров’я пілотів авіації виправдані, то до пілотів-операторів БПЛА – ні.
Аеророзвідка в нас з’явилася у 2015 році, і до цього часу питання сертифікації такого виду роботи не стояло.
По факту, аеророзвідка, як вид розвідувальної діяльності, почалася з роботи волонтерів, закупівлі перших китайських коптерів та саморобних вітчизняних апаратів. Наша армія напрацьовувала механізм роботи в цій галузі, і в кінці 2016 року вийшов наказ №661, а у 2017-му – вступив в дію.
До 17-го року оператори коптерів проходили загальну ВЛК, як і інші військові (снайпери, оператори ПЗРК) і допускалися до польотів. Починаючи з 2017 року, потрібно проходити льотну медичну комісію.
– Чому про вимоги ЛЛК для операторів безпілотників почали говорити тільки зараз?
– До 2019 року в деяких частинах при оформленні документів на висновки цієї комісії закривали очі. Також, за умови перебування екіпажу в зоні ООС, було можливо отримати дозвіл на польоти, маючи лише загальну ВЛК.
Але вже кілька років проходження комісії для сертифікації є обов’язковим.
Раніше до невиконання цієї норми і відсутності довідки про проходження льотної комісії ставилися не дуже прискіпливо. А зараз за цим ретельно слідкують.
– Як екіпажі взагалі проходять сертифікацію або обходять цю комісію?
– Реально, з особового складу сухопутних військ її проходять відсотків десять. Решта або “купує” висновок, або всіляко відтягує час його отримання.
Для людей, які вже займають посади офіційно і отримали раніше сертифікати пілотів-операторів – ситуація простіша, якщо в бригаді адекватне командування, націлене на результат, а не на паперову тяганину. В таких випадках, коли на війська “згори” приходить чергова телеграма про необхідність екіпажам БПЛА пройти ЛЛК (після отримання сертифікату вона має проходитись щорічно), командири відповідають, що екіпаж у відпустках чи на навчанні. А потім на ротації в зоні ООС люди спокійно по-тихому працюють.
Проте є ризики, що в разі перевірки, якщо екіпаж не матиме цих медичних довідок із результатом, то буде відсторонення як мінімум від виконання польотів, або й взагалі від посади.
Тим військовослужбовцям, хто сертифікату ще не отримав – ще важче. Поки що працює лише одне рішення – домовитися “на індивідуальному рівні” (кум, брат, сват, знайомі з командування) або через когось у медкомісії, і це лише на один раз.
– Як відсутність документів та недопуск до сертифікації впливає на вашу роботу і бригаду в цілому?
– Через цю норму троє людей з мого взводу не можуть отримати сертифікацію пілотів БПЛА “Лелеки”, і підрозділ може не прийняти розвідувальний комплекс “Лелека” на озброєння.
Екіпаж має пройти сертифікацію, а без сертифікації бригада не зможе отримати комплекс.
За ВЛК, якщо снайпер навіть і має невеликі проблеми з зором, то він все одно може бути сертифікований і допущенний до роботи. А оператор БПЛА – ні.
Проблема сертифікації стосується не тільки нашого взводу. Це проблема всіх операторів БПЛА.
Маємо вирішувати це питання з лікарями “в індивідуальному порядку” – отримання непотрібної довідки для допуску до своєї роботи. А потім хтось дивується, чому в бійців низька мотивація служби. Як може бути інакше, якщо держава не допомагає тобі, а ставить перепони?!
Загалом, проблема медкомісії для операторів БПЛА в тому, що в Міністерстві оборони розробкою нормативів займаються люди, які не мають практичного досвіду роботи у військах, виконання бойових задач. І тому вони вважають: якщо БПЛА – то це ближче до пілотів військової авіації.
– Чи є спроби якось змінити таку нормативну базу?
– Під час “круглих столів” у Міноборони порушують питання про перегляд цієї норми.
Лікарі Вінницького медичного центру писали листи-звернення на ім’я міністра оборони ще з 2017 року про перегляд цієї норми і цього наказу, так як на них збільшується навантаження. Кошти, які вони витрачають, мають іти на ЛЛК пілотів, а виходить, що частина бюджету йде на операторів БПЛА.
Ми з колегами ще рік тому спілкувалися з людьми, які відповідають за аеророзвідку та сертифікацію екіпажів. І були розмови про те, що готується пакет документів для скасування цієї норми за дорученням міністра (Андрія Загороднюка – ред.). Зараз уже новий міністр (Андрій Таран). І в нового міністра до цього питання руки ще не дійшли.
– Як, на вашу думку, можна розв’язати проблему стосовно сертифікації пілотів БПЛА?
– Насправді, щоб не гальмувати процес сертифікації операторів БПЛА, достатньо прописати необхідність для них лише військово-лікарняної комісії. Якщо військовий за висновками ВЛК придатний до служби, то він придатний і до керування БПЛА і допускається до польотів.
Тобто потрібно виправити існуючу норму в кількох наказах: оператори БПЛА мають проходити ВЛК, а не ЛЛК.
Почати можна з урегулювання військових операторів БПЛА. Дію наказу №661 може призупинити діючий міністр оборони однією правкою : “Призупинити дію наказу до нових розпоряджень”.
Є також наказ №701 для медиків ЦЛЛК, у якому прописано норми для управління літаками, і ці ж норми діють на операторів безпілотників. Операторів БПЛА треба виключити з цього наказу, а ще з наказу №367.
Так, медичний контроль медичний контроль операторів дронів потрібен, але його достатньо на загальновійськовому рівні.
Читати також:
