Невдовзі Верховна Рада може узаконити перекидання бригад тероборони на фронт «у разі крайньої потреби». Коротко розібрали чому це лише зашкодить обороноздатності країни.
Сьогодні стало відомо, що 8 лютого Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки одноголосно підтримав проєкт змін до закону про основи нацспротиву, які дозволять використовувати частини територіальної оборони у районах ведення бойових дій.
Подію прокоментував секретар комітету Роман Костенко: «Важливо, щоб у разі крайньої потреби у військового командування була можливість на окремих напрямках підсилити Збройні Сили України підрозділами територіальної оборони. Зміни важливі, адже вони дають не лише уточнити закон, а й посилити нашу обороноздатність».
Схоже, що автори законопроєкту не до кінця розуміють не лише мету та завдання системи територіальної оборони, а й специфіку військових частин тероборони.
І справа не в тому, що ці частини не мають важкого озброєння, бронетехніки чи артилерії (їх максимум це ручні кулемети, 60-мм міномети та кілька ПЗРК). А й в самій структурі, яка відрізняється від всіх інших військових частин Збройних Сил України.
Згідно зі штатами, що набули чинності з 1 січня, бригади ТрО включають від 4 до 10 батальйонів легкої піхоти (один на район), роту контрдиверсійної боротьби, зенітний взвод, підрозділ зв'язку і роту забезпечення. Відсутня бригадна артилерія, інженерна компонента і повноцінні підрозділи забезпечення. Лише у батальйонах, крім піхоти, ще є батарея 60-мм мінометів (але немає самих мінометів у необхідній кількості).
Проте головні відмінності – це структура штабу, який інтегрований з цивільною компонентою територіальної оборони. Штаб бригади (батальйону) тероборони, це не штаб звичайної механізованої чи будь-якої іншої бригади (батальйону) – насамперед це штаб зони (району) територіальної оборони, через який цивільний керівник зони (району) тероборони (голова державної адміністрації) має організовувати тероборону і керувати всіма складовими сил ТрО, що також залучаються від різних міністерств та відомств (НГУ, МВС, СБУ, ДСНС тощо). Це прописано у законі та відповідному положені.
Немає штабу батальйону – немає управління теробороною.
Крім того, у Планах територіальної оборони зон (районів) розписані завдання кожного підрозділу до відділення чи навіть бійця. Зокрема є перелік важливих об’єктів і комунікацій, що визначений Кабінетом Міністрів, охорону та оборону, яких мають здійснювати підрозділи тероборони, є протидиверсійні сили, блокпости, патрулі...
Звісно ці плани, мають бути скореговані, бо готувалися ще до створення Сил тероборони, як окремого виду, попередніми штабами на базі військкоматів. Але головне питання в тому, хто охоронятиме той міст, хлібозавод, нафтосховище... десятки великих і малих об'єктів, якщо місцевий батальйон, знов як у 2014-му, поїде на автобусах підсилювати фронт?
Поліція? Добровольці? А зброя, яку, за законом, їм має видавати саме військова частина тероборони?
Між іншим, і тут теж не все так просто, як багато хто думає. Міністр оборони через ЗМІ вже не раз застерігав місцеву владу від створення добровольчих формувань без відповідного рішення Головнокомандувача ЗСУ.
Саме ж Міноборони передбачає створення добровольчих формувань громад лише на третьому етапі (після набору резервістів у бригади), та й то – лише у невеликих населених пунктах.
Докладно про це можна почитати у публікації: «Місцева влада і громадяни не можуть самі створювати добровольчі формування, – міністр оборони».
Що ж стосується посилення частин на фронті, то хочемо нагадати депутатам, що для цього у складі ЗСУ є Корпус резерву з комплектом кадрованих бригад, підготовка, яких також потребує належної уваги.
Підпишись на Ukrmilitary у Twitter »»
Читати також:
