Чіткий розподіл бюджету між армією і правоохоронцями, виключення службовців Міноборони з чисельності ЗСУ та заборона призначати міністром та заступниками осіб, в яких після звільнення з військової служби пройшло менше ніж 5 років, – законопроєкт.
Зазначимо, що подібна норма щодо міністра оборони зокрема діє у США.
У вівторок, 8 лютого, профільний парламентський Комітет підтримав законопроєкт щодо трансформації системи управління ЗСУ з пострадянської на західну, про що пише АрміяInform.
Серед основних завдань законопроєкту, яким передбачається внести зміни до 18 законів, – чітке розмежування повноважень та посилення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України.
У проєкті значну увагу приділено підзвітності у сфері безпеки та оборони. Зокрема, чітко розмежовано повноваження Міністра оборони та Головнокомандувача ЗС України, з чим, як показав попередній період, виникало чимало складнощів на практиці.
— Всі ми пам’ятаємо проблеми, які виникали у різних політичних поколіннях, у взаєминах між Міністром оборони та начальником Генштабу, а згодом і Головнокомандувачем ЗСУ. Положення про Генеральний штаб не було уніфіковане та до кінця не розподіляло повноваження, – зауважила Мар’яна Безугла. – Законопроєкт знімає ці та інші проблеми.
Вперше визначається ключова роль Міноборони в організації оборони держави: «Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оборони…», «нормативно-правові акти Міністерства оборони з оборонних питань є обов’язковими для виконання всіма посадовими особами та державними органами України».
Визначено, що демократичний цивільний контроль за діяльністю ЗСУ здійснює Міноборони. Воно ж контролює дотримання законодавства та звітує за використання бюджетних коштів у війську, а також взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями.
З метою підняття ефективності контролю пропонується правова новела: на посади міністра оборони та його заступників не можуть бути призначені особи, в яких після звільнення з військової служби пройшло менше ніж 5 років. У такий спосіб запроваджується принцип країн НАТО, який нівелює суб’єктивні чинники, що раніше негативно позначалися на процесі.
Згідно з проєктом, Головнокомандувач ЗСУ є вищою військовою посадовою особою в державі, яка відповідає за готовність Збройних Сил України до виконання завдань, їх розвиток та застосування. Він підпорядкований, підконтрольний та підзвітний міністру оборони. Призначається на посаду та звільняється Президентом України за поданням міністра.
З метою недопущення дублювання функцій регламентовано повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) ЗСУ, які здійснюють генерування військ (формування та забезпечення готовності військ до виконання завдань за призначенням) та передачу визначеного Головнокомандувачем комплекту боєздатних сил і засобів у підпорядкування Командувачу об’єднаних сил ЗСУ, який здійснює управління з їх застосування.
Також робоча група запропонувала не враховувати чисельність апарату Міноборони, військових частин і організацій центрального підпорядкування, що забезпечують функціонування міністерства, у чисельність Збройних Сил України.
Проєктом, чітко визначаються складові системи Міноборони, що дає змогу Кабінету Міністрів визначати кількість необхідного персоналу та утримувати її поза межами чисельності ЗС України. Це має розв’язати давні проблеми з дефіцитом чисельності особового складу, що негативно позначалося на функціонуванні системи.
Законопроєкт ще раз підтверджує, що обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше ніж 5% обсягу ВВП та водночас вводить суттєве доповнення про те, що не менше ніж 3% ВВП має спрямовуватися на фінансування Міноборони та складових його системи.
Норма принципова, адже не допускає дисбалансу у бюджетуванні армії та правоохоронних органів. Зокрема наразі загалом на безпеку і оборони виділено близько 6% ВВП, водночас безпосередньо на Міноборони – менше трьох.
Окрім цього, робоча група передбачила ще одну опцію: «Під час дії особливого періоду обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони збільшується з урахуванням потреб в оборонних витратах необхідних для стримування і відсічі збройної агресії…».
Законопроєкт також передбачає удосконалення процедури оборонного планування з урахуванням досвіду НАТО і Європейського Союзу, а також створює передумови для введення з 1 січня 2024 року інституту Військової поліції.
Підпишись на Ukrmilitary у Twitter »»
Читати також:
