Тероборонців має бути видно!

06.05.19 | Максим Хорошунов
варіант концепції символіки для частин та підрозділів територіальної оборони ЗСУ

У статті запропонований варіант цілісної концепції символіки для частин та підрозділів територіальної оборони, що включає нарукавні емблеми, свій колір берета та беретний знак.

З початком збройної агресії РФ проти України питання територіальної оборони вийшло на перший план. Впродовж попередніх десятиліть організація цього різновиду захисту відпрацьовувався умовно, у більшості випадків на папері. Однак, після вторгнення російсько-окупаційних військ до східних областей України 2014-го, багатьом стало зрозуміло, що без надійної оборони в тилу захист держави неможливий.

У світі є достатньо прикладів, коли держава розподіляє функції своєї оборони між регулярним військом та підрозділами територіального захисту. При цьому останні являють собою справжні бойові одиниці, здатні швидко відреагувати на ту чи іншу загрозу. До таких держав належать, зокрема, Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Швейцарія.

На достатньо високому рівні опрацьована і символіка військ тероборони цих країн. Нині подібним шляхом пішла також Україна: розпочалося формування підрозділів, які забезпечуватимуть територіальний захист держави. Відтак постає питання про знаки розрізнення тероборонців, які будуть виокремлювати їх з-поміж інших військових.

Які символи використовують тероборонці європейських країн, яку символіку почали використовувати їхні українські колеги і якою вона повинна бути – розглянемо далі. Та про все по порядку.

Скандинавський нейтралітет

Територіальна оборона Швеції (Hemvärnet), вона ж резерв, організаційно входить до складу ЗС Швеції. Територія країни поділена на чотири військові регіони: Північний, Центральний, Західний та Південний. В кожному діє відповідне командування територіальної оборони, якому підпорядковуються воєнізовані групи.

Загальна кількість таких груп складає 22, що відповідає кількості ленів (адміністративна одиниця Швеції, яку можна прирівняти до області). За кожною навчальною групою закріплені як регулярні частини (бригади, полки) так і легкі піхотні батальйони тероборони.

Всього – 40 батальйонів, чисельністю від 300 до 700 військовослужбовців кожен. Загалом, групам підпорядковуються від одного до чотирьох батальйонів, в залежності від складності та специфіки регіону.

Різняться підрозділи між собою і за ступенем бойової готовності, починаючи від повністю боєготових до тих, яким потрібно на укомплектування не менше місяця. Таким чином, тероборонці фактично інтегровані у регулярні війська, що дозволяє їм досягти високого рівня боєготовності та взаємосумісності з кадровими військовими.

Символіка підрозділів шведської тероборони чітко прив’язана до територіальної геральдики. Відправною точкою слугує герб лену, увінчаний короною. Емблеми більшості військових частин ЗС Швеції будуються шляхом розміщення територіального герба на тлі елементів, що вказують на рід військ (рушниці, гармати тощо).

Для воєнізованих груп це схрещені мечі, на які накладається герб лену – і так 22 рази. Батальйони тероборони відрізняють нарукавні емблеми на камуфльованому обмундируванні у вигляді герба відповідного лену. Гербовий щит доповнює прямокутна табличка за номером та назвою батальйону. Якщо за групою закріплено декілька батальйонів, нарукавна емблема залишається незмінною, різняться лише таблички з написами.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Швеції

Не менш цікаво до питання організації та символіки тероборонців підійшли у іншій країні з нейтральним статусом – Фінляндії, яка, до того ж, ще й межує з РФ. Основу її загальнодержавної оборони складають т.зв. Територіальні війська (Maakuntajoukot).

Вся територія країни поділена на чотири великі військові провінції, своєрідні командування, до складу яких входять військові райони, вони ж, за адміністративно-територіальним устроєм країни – області.

Всього у Фінляндії 19 областей і, відповідно, 19 військових районів. В кожному районі утримуються піхотні роти територіальної оборони. Загалом сформовано 28 таких рот (в середньому по дві на область).

Підготовкою військовослужбовців рот тероборони займається не лише військове керівництво, але також фінський аналог українського Товариства сприяння обороні України (ТСОУ) – Національна асоціація воєнізованої підготовки Фінляндії.

Нарукавна символіка фінських тер оборонців також специфічна. По-перше, всі військовослужбовці територіальних військ носять на лівому рукаві, вище зображення Державного прапора, дугоподібну нашивку захисних кольорів з написом «MAAKUNTAJOUKOT».

». Нижче прапора на камуфляжі відведено спеціальне місце для розміщення квадратних нашивок (але не більше двох). Для тероборонців це нашивка приналежності до військової провінції, яка складається з емблеми Сухопутних військ та першої літери назви провінції: «P» (Pohjois) – Північ, «I» (Itään) – Схід, «L» (Länsi) – Захід, «E» (Etelä) – Південь. Ще нижче – прямокутна нашивка з номером піхотної роти (від «01» до «28»).

Замість них можуть розміщуватись нашивки, які вказують на проходження військовослужбовцем спеціальних польових курсів за напрямками (стрілецька підготовка, зв'язок, мінно-вибухова справа і т.д.), організованих Нацасоціацією військової підготовки.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Фінляндія

Балтійський пріоритет

Відповідально до питання тероборони підходять і у країнах Балтії. Причина проста – військова загроза з боку РФ. Тому це питання перебуває в пріоритеті військового керівництва балтійських країн.

В Естонії підрозділи територіальної оборони мають давню історію. Починаючи з 1918 р. і до сьогодні цю функцію виконує Союз оборони Естонії (Eesti Kaitseliit). Кайтселійт схожий на ТСОУ, але масштаби його діяльності значно ширші. До функцій Кайтселійту входить як оборона країни, так і військово-патріотичне виховання молоді.

Сама ж організація складається з 15 піхотних дружин (по одній на повіт). Чисельність дружини за штатом мирного часу складає до 1000 чол. Окрім того, до складу Кайтселійту входить жіночий корпус сприяння обороні країни, а також організації «Доньки Батьківщини» для дівчат і «Молоді орли» для хлопців допризовного віку.

В основі символіки Кайтселійту лежить зображення орла, який тримає меч та Державний герб Естонії. Дружини мають власні Бойові прапори та нагрудні знаки. Натомість нарукавна емблема єдиного зразка, у вигляді щита із описаним вище орлом. Над нею можуть розміщуватися додаткові нашивки з написом «PEASTАAP» (Головний штаб) або назвою дружини.

Прапори у більшості випадків різні за змістом, але зображення емблеми організації є обов’язковим. Зазвичай на прапорі дружини присутній герб відповідного повіту. На відміну від нарукавних емблем, нагрудні знаки дружин різняться між собою за змістом та стилем. Нарешті, на лівому рукаві може носитися (зазвичай, в урочистих випадках) традиційна біла пов’язка з двома синіми смужками, емблемою Кайтселійту і літерами «K» та «L».

нарукавні емблеми тероборони ЗС Естонії

В Латвії функція територіальної оборони покладена на Національну гвардію Латвійської Республіки (Latvijas Republikas Zemessardze). Організаційно вона входить до складу Збройних Сил і складається з Командування та чотирьох піхотних бригад – по одній на кожний історико-культурний регіон країни. Бригада нараховує від чотирьох до п’яти піхотних батальйонів (всього порядку 2000 військовиків)

В основі загальної емблеми Земессардзе лежить біла восьмипроменева зірка із зображенням меча, трьох зірок (уособлення трьох культурно-історичних країв: Курземе-Земгалія, Відземе й Латгалія) та літерами «L» і «Z».

На правому рукаві камуфляжу носиться нарукавна емблема у вигляді кармінового щита з білою скісною смугою (кольори Державного Прапора Латвії) та загальною емблемою Земессардзе у верхньому куті. На лівому рукаві емблеми бригад, що мають щити різних форм та різне наповнення. Кожна бригада має свій Бойовий Прапор, єдиного стандарту такого прапора не існує.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Латвії

В Литві до 2003 р. утримувались спеціальні Добровольчі сили національної оборони (Krašto apsaugos savanorių pajėgos). Однак після вступу країни до НАТО, вони були скорочені та інтегровані до регулярного війська. На сьогодні їхня чисельність складає близько 5000 чоловік.

Територія країни складається з 10 повітів, об’єднаних у військові райони, які підпорядковані Командуванню Сухопутних військ через територіальне командування. Таких командувань шість: 1-е, 2-е, 3-е, 5-е, 6-е і 8-е. Основною бойовою одиницею територіальних командувань є піхотна рота. Одному командуванню підпорядковується від 5 до 10 піхотних рот, в середньому по 100 чол. кожна.

Символіка литовських тероборонців також наповнена «балтійським» колоритом. Їх основним символом є поєднання схрещених мечів, як символу боротьби, трьох дубових листків, що символізують міцність національного духу, і т.зв. «Гедимінових стовпів». Ця композиція прикрашає нарукавну емблему і становить беретний знак військовиків тероборони. Колір щита нарукавної емблеми та берету – темно-червоний. Нарукавна емблема єдина для всіх.

Кожне територіальне командування має свій Бойовий Прапор. У свою чергу, підпорядковані йому роти позначають маленькі прямокутні прапорці єдиного зразка. Ротний прапорець поділений на дві частини. Частину, ближчу до древка, прикрашає емблема сил тероборони, у вільній частині – тризначний номер роти. Перша цифра означає номер командування, дві інших – номер конкретної роти. Наприклад, «502» – друга рота п’ятого командування, «810» рота – десята рота восьмого командування.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Литви

Швейцарський приклад

Аналізуючи структури територіальної оборони європейських країн, не можна оминути Швейцарію, яка віддавна славиться своїм нейтралітетом. А він, відповідно, підкріплений потужними Збройними Силами. Захист високогірної країни забезпечують, ні багато ні мало, чотири дивізії тероборони загальною чисельністю по 2000 чол.

Кожна дивізія відповідає за свій стратегічний напрямок: 1-ша – за західні, 2-га – за північні, 3-тя – за північно-східні, 4-та – за південно-східні кантони. Дивізія складається зі штабу, 4-5 піхотних батальйонів, одного інженерного батальйону, одного пошуково-рятувального батальйону для робіт у високогірній місцевості та одного пошуково-координаційного центру. Окрім територіального захисту, на тероборонців ще й покладаються завдання з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Символіка швейцарських тероборонців також своєрідна. Загальної емблеми територіального захисту не існує, зате кожна дивізія має власний беретний знак, Бойовий Прапор і нарукавну емблему. Зразок Бойового Прапора – єдиний для всіх військових частин.

Беретні знаки і нарукавні емблеми дивізій тероборони також виконані в єдиному стилі, однак містять елементи, характерні для конкретного з’єднання. Так, на беретному знаку є номер дивізії та герби кантонів, які входять до зони її відповідальності. На знаках 1-ї, 2-ї та 4-ї дивізій по 7 гербів, 3-ої – 5 гербів.

Нарукавні емблеми розрізняються лише номерами дивізій і, частково, мовою напису назви.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Швейцарії

Польська готовність

Після початку російської агресії проти України про власну територіальну оборону задумались і в Польщі. Починаючи з 2017 р. і до сьогодні відбувається процес створення власних військ територіальної оборони, який передбачає формування окремого виду Збройних Сил.

До 2022 р. війська тероборони мають нараховувати близько 50 тисяч військовослужбовців та складатись з 17 бригад. У кожному воєводстві має розміститися одна бригада тероборони, за винятком Мазовецького, де таких бригад буде дві. Варто зазначити, що війська територіальної оборони створюються не на порожньому місці. Деякі з бригад вже існували раніше, деякі довелось розгортати з нуля.

Символіка польських тероборонців також є цікавою для вивчення. Загальна емблема військ (т.зв. «військовий орел») виконана в єдиному стилі з емблемами інших видів Збройних Сил. Вона має вигляд коронованого орла, що сидить на т.зв. «щиті амазонок».

У випадку військ тероборони поле щита прикрашає «Знак Польщі, що бореться» – комбінація літер «P» та «W» (Polska Walczy). Цей знак починаючи з 1942 р. уособлював рух опору: «Польську підпільну державу» і Армію Крайову. Також всі бригади тероборони мають Бойові прапори. Деякі – більш давні, деякі – нові.

Майже всі бригади мають власні нагрудні знаки, центральним елементом яких виступає герб відповідного воєводства. Для камуфльованої форми одягу передбачено використання загальної нарукавної емблеми тероборони (круглий щиті зі «Знаком Польщі, що бореться» у вінку) та нарукавника бригади, якщо остання такий має.

Своєрідною «родзинкою» можна вважати чорну прямокутну нашивку, на якій білими нитками вишите гасло тероборони: «ZAWSZE GOTOWI, ZAWSZE BLISKO» («Завжди готові, завжди близько»). Нашивка ця носить радше мотиваційний характер, ніж практичний.

нарукавні емблеми тероборони ЗС Польща

Українські реалії та перспективи

Вивчивши різні підходи до організації тероборони можна зробити висновок, що до цього питання підходять по-різному, в залежності від загроз. Так, в Естонії та Латвії, які безпосередньо межують з Росією, змушені утримувати бригадну структуру тероборони. Натомість в Литві, яка межує лише з Калінінградською областю РФ, військовим відомством утримується вже ротна структура. В Швеції та Фінляндії, які не входять до НАТО, це питання також організоване на високому рівні. У той же час, в Польщі, яка перебуває на східному кордоні Альянсу, війська тероборони розгортаються на рівні бригад та являють собою потужне військове угрупування. Значною мірою цьому сприяли події в Україні…

До 2014 р. територіальна оборона України мала батальйонну структуру – по одному батальйону на область. Після російського вторгнення та активізації бойових дій на сході нашої держави, батальйони тероборони, які прийняли на себе основний тягар боїв 2014–2015 рр., включили до складу Сухопутних військ. Відтак постало питання про формування нової структури територіального захисту.

Вирішенням цієї проблеми стало створення бригадної структури тероборони. Вона передбачає наявність в кожній області окремої бригади тероборони, окремого стрілецького батальйону та окремої роти охорони військових комісаріатів. Сама область вважається зоною тероборони, яка підпорядковується відповідному оперативному командуванню. Враховуючи те, що структури тероборони перебувають на етапі формування, їхня символіка наразі невизначена.

Якщо не брати до уваги нарукавні емблеми, нагрудні знаки та прапори батальйонів тероборони, сформованих у 2014 р., які вже стали надбанням історії, першим загальним символом цих військ був нарукавник у вигляді трикутного щита із контурним зображенням Тризуба синього кольору.

Вперше його було представлено на параді військ з нагоди Дня незалежності України у 2016 р. Тоді він відрізняв військовослужбовців резерву. Проте в подальшому його не включили до наказу Міністерства оборони України від 20 листопада 2017 р. № 606 «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових ліцеїв».

Лише після проведення у 2018 р. навчання «Північна фортеця», до якого залучили новостворені бригади тероборони, питання їхньої символіки знову набуло актуальності. Під час підготовки до навчання військовослужбовці розробили спеціальну нарукавну емблему із зображенням фортеці та девізом «ЗАХИСТИМО СВІЙ ДІМ – ЗАХИСТИМО УКРАЇНУ». Після завершення вишколу вона розійшлася практично по всім зонам оборони. Тож не дивно, що на її основі почали створювати нарукавники бригад тероборони.

нарукавні емблеми бригад тероборони ЗСУ

Як наслідок, процес розробки символіки тероборони вийшов з-під контролю. Спробою виправити цю ситуацію стало обговорення у групі «Нове військо» соціальної мережі Facebook. Однак бажаного результату згадана ініціатива не принесла. Адже проблема потребує комплексного вирішення всередині військового відомства, а не епізодичного втручання ззовні. Проаналізувавши символіку військ тероборони інших країн, можна зробити ряд конструктивних висновків.

По-перше, в основі такої символіки лежить загальна емблема (герб) військ тероборони, або офіційні символи ЗС країни, якій вони належать.

По-друге, кожний орган управління, незалежно від того, які підрозділи йому підпорядковуються та скільки їх, має право на використання власного Бойового Прапора. Його полотнище зазвичай прикрашає загальна емблема військ тероборони та герб території, за якою закріплена відповідна частина або з’єднання.

У деяких країнах для цієї категорії військовослужбовців встановлений навіть беретний знак. Також в багатьох країнах передбачено використання нарукавних емблем. Нарукавні емблеми можуть бути як єдиного зразка для всіх військовослужбовців військ тероборони (Естонія, Литва), так і позначати конкретні військові організми (Швеція, Швейцарія).

Буває й так, що на одному рукаві носиться загальна емблема військ тероборони, на іншому – емблема частини чи з’єднання (Польща, Латвія). Втім, у Фінляндії обходяться нашивками, які містять лише написи з назвою військ та номерами підрозділів. В країнах, де існує відповідна традиція, частини тероборони мають також власні нагрудні знаки (Польща, Естонія). Рідше зустрічаються пов’язки, мотиваційні нашивки і т.п.

Не зважаючи на різницю в підходах, спільною рисою є чітке відокремлення військовослужбовців територіального захисту від тих, які служать на регулярній основі.

Якщо говорити про Україну, то чисельність вітчизняних військ тероборони передбачається більшою, ніж навіть у скандинавських країнах чи Швейцарії. Тому створення їхньої символіки потребує власних підходів. Маленьким ротним прапорцем чи трафаретом на техніку тут не обійтись.

Насамперед необхідно чітко визначитися, хто на що має право. Відправною точкою повинна слугувати структура військ та особливості їхнього комплектування.

Вже відомо, що це буде потужне угрупування, яке охопить всю територію України. Очевидно, що військовослужбовці тероборони поділятимуться на дві категорії. Першу будуть складати ті, яких призиватимуть лише на збори. У свою чергу, військовослужбовці другої категорії служитимуть на постійній основі (командування бригад і т.д.). Усвідомлюючи заплановану чисельність можна стверджувати, що цей контингент людей у погонах варто відокремити за допомогою символіки. Тероборонців має бути видно!

Як цього досягти?

По-перше, для цього компоненту доцільно перебачити окремий колір берета. Чому? Тому, що це десятки тисяч військовослужбовців, у тому числі й офіцерського складу, які навряд чи матимуть парадний однострій. Тим більше, що використання загальновійськового берета (світло-оливкового кольору) із загальновійськовим беретним знаком «розмиє» тероборонців серед військових юристів, кадровиків, фінансистів та ін. Тому логічно, що тероборона може розраховувати на власний берет. Наприклад, зеленого кольору. Цей колір в ЗС України не використовується, відтак може розглядатись як «брендовий» для тероборони.

По-друге, на зелений берет доцільно передбачити окремий беретний знак. Сьогодні, у ЗС України використовується 15 беретних знаків. У деяких випадках знак належить лише одній частині. Тому потреба у беретному знаку для тероборони не потребує додаткового обґрунтування.

Беретний знак військ тероборони може мати вигляд ромба зі сторонами зубчастої форми, що нагадують мури фортеці. Це підкреслить першочергову функцію підрозділів тероборони – захист власних областей по периметру. По центру ромба можна розмістити прорізне зображення Тризуба за зразком нарукавного знака військовиків армії УНР, запровадженого у 1919 р. Використання такого різновиду Тризуба дозволить «вписати» новий беретний знак в наявну лінійку беретних знаків.

варіант берету для тероборони ЗСУ

По-третє, кожна бригада, як повноправна бойова одиниця, матиме право на власний Бойовий Прапор . Чи будуть кошти на Бойові прапори та чи виготовлятимуться вони взагалі – питання відкрите. В будь-якому разі, обмірковувати інші варіанти на кшталт прапорців, штандартів, хоругов та інших полотнищ нема сенсу, оскільки вони не передбачені чинним законодавством. Та й вигадувати прапорці для рот, кількість яких може сягнути кількох сотень, а то й тисяч, не варто.

По-четверте, як бригади, так і окремі роти охорони та стрілецькі роти матимуть право на власні нарукавні емблеми . Це не суперечить наявним нормативним документам, які регулюють питання військової символіки. Проте кому які нарукавні емблеми запровадити?

Відповідь на це питання варто шукати як в організаційній структурі тероборони, так і в територіальній геральдиці. Останньою, на жаль, незаслужено нехтують в останні чотири роки та чомусь вважають пережитком минулого.

Натомість іноземний досвід засвідчує протилежне. Тож, аби знайти баланс між «модою» та загальноєвропейською практикою, можна запропонувати використання кольорів гербів областей та окремих елементів гербів як «прив’язку» бригади (роти охорони, стрілецького батальйону) до області, за яку вони відповідатимуть.

Доцільно запровадити чотири базових зразка нарукавної емблеми:

  • для зони оборони (якщо це необхідно);
  • для окремої бригади;
  • для окремої роти охорони;
  • для окремого стрілецького батальйону

Основою може бути стандартний трикутний щит із заокругленими боковими сторонами. На оборонний характер підрозділів вказуватиме зубчата кайма. В центрі щита можна розмістити схрещені елементи:

  • перначі (символ управління) для зони оборони;
  • мечі (символ військової могутності) для окремої бригади;
  • алебарди (символ охорони та захисту) для окремої роти охорони;
  • схрещені рушниці (символ стрілецького, легкого піхотного підрозділу) для окремого стрілецького батальйону.
варіант базових емблем  для тероборони ЗСУ

На приналежність до конкретної адміністративно-територіальної одиниці вказуватимуть кольори областей, а також, у разі потреби, окремі елементи обласних гербів.

варіант нарукавних емблем для тероборони ЗСУ

Описана вище символіка дозволить виокремити військовослужбовця тероборони із загальної маси. За беретом та знаком на ньому можна буде визначити, що це саме військовик тероборони, а за нарукавною емблемою – до якої частини він належить.

Запроваджувати нагрудні знаки частин не виглядає доцільним, оскільки використання металевих знаків на захисному обмундируванні ніяк не регламентоване. Зайвими будуть і нарукавні пов’язки.

Окремо можна продумати запровадження кваліфікаційних нагрудних нашивок, за американським прикладом (кращий стрілець, кращий снайпер, кращий водій).

Однак це питання окремого дослідження. Можна обміркувати також питання запровадження мотиваційних нашивок, але воно носить суто факультативний характер. Зрештою, для таких нашивок, окрім рукавів, просто немає місця.

Загалом, запропонована концепція цілком реалістична. В будь-якому разі, символіку тероборони слід розглядати в комплексі, системно, для всіх областей одночасно. Проте якою буде символіка наших тероборонців, і чи матимуть вони якісь символи взагалі – покаже час.


Максим ХОРОШУНОВ (Київ)
спеціально для Ukrainian Military Pages


Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.