Привласнення та розтрата військової техніки та майна колишнього ДТСААФ – звіт ТСК

11.06.19
Привласнення та розтрата військової техніки та майна колишнього ДТСААФ – звіт ТСК

До вашої уваги додаток 8 до Звіту ТСК ВРУ для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки.


Інформація
щодо можливих фактів незаконного привласнення військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України, а також іншого державного майна, що було закріплене за Добровільним товариством сприяння армії, авіації і флоту

Восени 1951 року після декількох реорганізацій різних організацій, метою діяльності яких було сприяння армії і флоту, авіаційному будівництву, тощо, було створено Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ), як загальносоюзну громадську організацію колишнього Союзу РСР.

Відповідно були створені і функціонували такі товариства у кожній республіці колишнього СРСР, у т.ч. УРСР. Такі організації були наділені земельними ділянками, майном, а також фінансувалися за кошти державних бюджетів республік колишнього СРСР за різними програмами, зокрема за державним замовленням.

З дня проголошення незалежності України, Верховною Радою України було прийнято декілька рішень щодо належності майна колишнього ДТСААФ, зокрема:

1) Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» було встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України;

2) Указом Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 року № 1608-XII «Про підпорядкування Україні дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України», було вирішено підпорядкувати та перевести у відання МОУ майно, яке було передане безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України;

3) Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», було визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України;

4) постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року N 2268-XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» було встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Також було зобов’язано Фонд державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.

5) постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-XII «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» було визначено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

На думку Комісії, всі перелічені вище нормативно-правові акти свідчать про приналежність майна колишнього союзного ДТСААФ – державі Україна, але, за отриманою інформацією, всупереч прийнятим протягом 1991-1994 рр. Верховною Радою України рішенням про передачу такого майна Міністерству оборони України та Фонду державного майна, у 1991 році була створена громадська організація – Товариство сприяння обороні (далі –ТСО), у статутних документах якої її засновники визначили, що ТСО є правонаступником колишнього республіканського ДТСААФ, відповідно і правонаступником усього майна, яке протягом 1991-2019 рр. використовувало з підстав, законність яких досить сумнівні.

Позиція засновників Товариства сприяння обороні ґрунтувалася на тому, що Верховна Рада Україна визначаючи статус майна громадських організацій колишнього СРСР визначила, що саме майно загальносоюзних організацій є державною власністю, а оскільки ТСО є правонаступником колишнього республіканського ДТСААФ (тобто, організації республіканського значення), відповідно дія названих актів не застосовується при визначенні статусу майна ТСО. Однак, на думку Комісії, що підтверджується статутними документами організації, колишній ДТСААФ був побудований за територіальним принципом – загальносоюзного рівня, республіканського, обласного, районного та міського рівня, що свідчив про те, що республіканська організація ДТСААФ на території України входила до складу союзного ДТСААФ, а відповідно акти Верховної Ради України цілком поширювались на майно колишнього республіканського ДТСААФ.

За отриманою інформацією, на момент розпаду СРСР в закладах ДТСААФ на території України (організація була представлена в кожному районі України) перебувало багато об’єктів нерухомого майна, земельних ділянок, понад тисячі вантажних автомобілів типу «Камаз» та інші, понад 100 паливозаправників, які належали Міністерству оборони СРСР; а також бронетранспортери, стартові командні пункти, ескадрильї військово-транспортних вертольотів МІ-8, учбово-реактивних літаків L-29, сотні інших літаків Ан-2, Як-18Т, Як-52, вертольотів Мі-2.

Разом з цим, за отриманою інформацією, за час своєї діяльності ТСО втратила більшість об’єктів нерухомості, а також інше майно, яке мало статус державного майна, і використовувалося для початкової підготовки призовників, а також інших категорій громадян до військової справи. Це може свідчити про те, що службові особи цього товариства незаконно вчиняли дії, спрямовані на привласнення, реалізацію або допустили втрату майна саме державної форми власності, а не власності громадської організації, як це намагаються видавати особи, які причетні до ймовірно незаконної діяльності цієї організації.

Комісія не володіє інформацією щодо кількості майна Міноборони, яке на 1991 рік було передано ДТСААФ (ТСО), кількості об’єктів нерухомості та земельних ділянок закріплених за цією організацією, як і не володіє інформацією про рух цього майна. Комісії відомо, що деяка техніка у 2014 році була відкріплена і передана для потреб оборони, однак це не дозволяє зробити повного висновку щодо підтвердження або спростування фактів розкрадань державного майна.

Таким чином, з огляду на ймовірно великі обсяги привласненого державного майна, його розтрату або реалізацію, Комісія вважає та наголошує на вжиття заходів, спрямованих на проведення Міністерством оборони України інвентаризації майна Товариства сприяння обороні.

Крім цього, керуючись Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1452-XII «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави», Указом Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 року N 1608-XII «Про підпорядкування Україні дислокованих на її території військових частин і підрозділів залізничних військ СРСР, військ урядового зв'язку КДБ СРСР і Цивільної оборони СРСР та військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України», Законом України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-XII «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», є підстави для вжиття заходів щодо повернення у державну власність майна, яке використовується ТСО, у т.ч. яке ймовірно вибуло із власності держави за нікчемними правочинами. У разі, якщо повернення майна з об’єктивних причин неможливе, це вимагає вжиття заходів щодо стягнення з винних осіб справедливої компенсації за нього та його використання. Також, у разі підтвердження зазначеної інформації, дії осіб, які причетні до незаконних дій стосовно зазначеного державного майна, підлягають правовій оцінці.