ДОЗ-2020 не передбачає закупівлю нових САУ «Богдана»

01.03.20 | Михайло Забродський
САУ Богдана

Продовжуємо розмову про доступні для обговорення складові ДОЗ-2020. Після короткого огляду ситуації по певним найменуванням боєприпасам, перейдемо до власно гармат.

Перебіг подій 2014-15 років і, час від часу, поточні новини із зони ООС, чітко доводять провідну роль підрозділів артилерійських гармат “поважних” калібрів у вогневому ураженні противника як на лінії зіткнення, так і в глибині його бойового порядку/оперативної побудови.

Михайло Забродський
Михайло Забродський

Важко також переоцінити роль таких систем в контрбатарейній боротьбі. Все це – академічні положення, перевірені практикою тривалого збройного протистояння на Сході нашої держави.

На жаль, не є новиною і те, що переважна частина далекобійних артилерійських систем, які використовуються ЗС України розроблені більше ніж пів сторіччя тому і, враховуючи широке застосування протягом динамічної фази конфлікту, мають значний знос стволів. Крім того, далекобійність таких систем при використанні «звичайного» пострілу є, все ж таки, обмеженою (для систем Д-20/2С3 до 17, 4 км; для сімейства «Мста» – 24,7 км; і навіть для «Гіацинтів» – до 30,5 км).

Відповіддю вітчизняного промислового комплексу стала розробка самохідної артилерійської 155 мм установки «Богдана» з довжиною ствола у 52 калібри і можливістю вражати ціль звичайними (нереактивними) снарядами на відстані до 35 км. У 2018 році було вперше представлено зразок для ходових випробувань, у 2019 році розпочато вогневі випробування. Цілком можливо, що, як будь яка нова розробка, «Богдана» ще має пройти свій шлях до визнання і досконалості.

САУ Богдана

Але, в будь якому випадку, на сьогоднішній день «Богдана» є повністю українською розробкою – артсистема виробництва Краматорського заводу важкого верстатобудування (КЗВВ) змонтована на шасі АвтоКрАЗу. Окремої уваги заслуговує стандартний «натівський» калібр системи у 155 мм.

Читати також:У Краматорську освоїли виробництво 122-мм стволів

Боєприпаси вказаного калібру теоретично можливо як закуповувати у партнерів – США, Туреччини, країн ЄС, Пакистану, так і виробляти в Україні – паралельно з розробкою пострілів до «Гіацинту». До слова, за інформацією з відкритих джерел, і приватні, і державні українські компанії розпочали роботу над 155 мм пострілами більше ніж два роки тому.

Нічого спільного з рекламою! Черговий провалений тест на поєднання слова і діла. Чи знайшли у проєкті ДОЗу на 2020 рік своє відображення задекларовані намагання підтримати розвиток вітчизняної артилерії і вітчизняного виробника, не говорячи вже про прагнення досягати технічних стандартів НАТО…?

Читати також:Українська артилерія та ракетна зброя – підсумки 2019 року

Відповідь, на жаль, негативна. Проєкт ДОЗу не передбачає закупівлю самохідних артилерійських установок «Богдана» в наступному році.


Михайло Забродський

Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.