РВіА Збройних Сил України: Історія, сучасність, перспективи

15.05.20 | М. Голик (НАСВ)
РВіА Збройних Сил України : Історія, сучасність, перспективи

У першу неділю листопада професійне свято відзначають фахівці ракетних військ і артилерії. Починаючи з 2014 року цей рід вітчизняного війська зазнав суттєвих змін.

На початку російської збройної агресії його бойовий склад налічував менше 200 ракетних, артилерійських, мінометних та протитанкових батарей. Причому більшість з них виявилися неспроможними повноцінно виконувати завдання через неукомплектованість особовим складом.

На тепер бойовий склад ракетних військ та артилерії вдалося збільшити понад удвічі. Але важливо, що виросла і якість. Так, нині майже всі батареї, що входять до бойового складу, мають практичний досвід участі в бойових діях.

РВіА Збройних Сил України : Історія, сучасність, перспективи

На сьогодні в арсеналі нові зразки артилерійського озброєння. Зокрема, модернізована РСЗВ «Вільха», РЛС контрбатарейної боротьби «Зоопарк-3», автоматизована система управління артилерійським вогнем «АртОС», комплекс автоматизованого управління артилерійською батареєю та дивізіоном «Оболонь-А», АСУ артилерійським вогнем «СУВА», протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» та «Корсар», які добре зарекомендували себе на сході країни. На завершальній стадії перебуває розробка 155-мм вітчизняної самохідної гаубиці «Богдана».

РВіА Збройних Сил України: Історія, сучасність, перспективи

Ми усвідомлюємо, що запас технічного ресурсу наявного озброєння дозволить його експлуатувати упродовж ще максимум 10-15 років. Зважаємо і на те, що його характеристики поступово втрачають відповідність сучасним вимогам.

Тому, до прикладу, нині на завершальній стадії перебувають дослідноконструкторські роботи з розробки ракетного комплексу крилатих ракет наземного базування, 155-мм самохідної гармати, комплексу автоматизованого управління артилерійською батареєю й дивізіоном. Модернізується і наявне озброєння – БМ-21 «Град», РСЗВ «Вільха», самохідний ПТРК «Штурм-С» та ін.

Тобто упевнено можна говорити, що ракетні війська і артилерія виходять на новий етап розвитку. Він передбачає збільшення вогневого потенціалу, кращу підготовку фахівців. Зокрема створення школи ПТРК, відкриття низки дослідно-конструкторської розробки нових зразків і модернізації наявних. Суттєві зміни, насамперед, відбулися в системі підготовки конкретних спеціалістів, а саме – мінометників та ПТРК. За досвідом країн НАТО, для них створені відповідні школи, що покращило їхні фахові кондиції.

РВіА Збройних Сил України : Історія, сучасність, перспективи

Як приклад, розглянемо розвиток артилерійської розвідки. Ну хто ще кілька років тому міг вести розвідку засобами безпілотних авіакомплексів? А зараз БпАК застосовують як для розвідки, так і для якісного корегування вогню артилерії. Розроблено низку інших засобів артилерійської розвідки вітчизняного виробництва.

Вітчизняний ОПК розробляє радіолокаційні станції, звукометричні комплекси й цілу лінійку оптичних і оптико-електронних засобів. Тож артилерійська розвідка кр.є в ногу з сучасними технологіями. Окремо зупинимося на засобах вогневого ураження. В Державному оборонному замовленні на 2020 рік спланували чимало зробити та вдосконалити. Зокрема ПТРК, самохідні гармати, РСЗВ і багато іншого.

Серед них модернізований зразок самохідної гармати чеського виробництва «Дана М2», яку презентували на виставці «Зброя та безпека-2019». Досить могутній і маневрений зразок озброєння, який планується на заміну морально й технічно застарілим гаубицям: причіпній – Д-20 і самохідній – 2С3.

РВіА Збройних Сил України : Історія, сучасність, перспективи

Не менш важлива автоматизація процесів управління, подальший розвиток і впровадження вже розроблених комплексів автоматизації управління вогнем, створення єдиної АСУ вогнем артилерії, що охоплює всі рівні управління. В межах дослідно-конструкторської роботи «Оболонь-А» розроблено комплекс автоматизованого управління ланки «дивізіон – батарея», який планується до постачання у війська. Уже завершені державні випробування комплексу «Оболонь-А».

Дослідні зразки доопрацьовують, надалі почнеться серійне виробництво та постачання у війська. Цей комплекс базується на принципах системи С2ІSTAR. Технічно-програмні рішення, закладені у ньому, дозволяють розширити спектр завдань і значно зменшити тривалість циклу управління. Відтак – час виконання завдань.

Триває створення АСУ РВіА. Наприклад, «АртОС» запропоновано для модернізації самохідних гаубиць 2С1 «Гвоздика». За позабюджетні кошти розроблено подібну систему «СУВА» – комплекси автоматизації управління, що практично використовують в районі ООС.

В Україні розвивається боєприпасна програма. Робота в цьому напрямку розпочата «Краматорським заводом важкого верстатобудування», який веде дослідно-конструкторську розробку 155-мм самохідної гармати 2С22 «Богдана». Вже завершено виготовлення дослідного зразка. На черзі попередні випробування (стрільби в Міжвидовому центрі підготовки підрозділів РВіА в Дівичках. 2020-го підприємство планує перейти до серійного виробництва і буде готове підписати контракт на поставку установчих зразків з орієнтовною серійністю 6 одиниць на рік. Є надія, що незабаром розпочнемо переозброєння на зразки за стандартами НАТО. Але розробки самохідної гармати недостатньо, слід налагодити й виробництво артилерійських боєприпасів калібру 155 мм. Робота тут триває

РВіА Збройних Сил України : Історія, сучасність, перспективи

Так, тема виробництва артилерійських боєприпасів надзвичайно актуальна. Тому Україна і розвиває власну боєприпасну галузь, компенсуючи втрати, завдані через бойові дії на Донбасі. Зокрема йдеться про підприємство «Точмаш», що спеціалізувалося на виготовленні корпусів різних боєприпасів. Зараз у державі низка підприємств залучені до цього процесу. Такі, як Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», ТОВ «Рубін-2017», «Українська бронетехніка», «ТАСКО» та інші.

Загалом боєприпасна програма, яка нині розвивається, передбачає роботу за напрямками виготовлення корпусів, гільз і розвиток власної хімічної промисловості, яка вироблятиме порох та вибухові речовини.

Серед зразків боєприпасів, представлених на виставці «Зброя та безпека-2019», були 155-мм осколково-фугасний снаряд типу М107 і осколково-фугасний снаряд дальнього радіусу дії з покращеними аеродинамічними властивостями типу HEER. Боєприпаси зазначених типів презентували підприємства «Артем» і «Рубін-2017».

Отже, на нашу думку, в Україні немає жодних проблем у виготовленні артилерійських боєприпасів. Питання тільки щодо ціни цього виробництва.

За нинішніх умов агресії й тимчасової окупації території України наша взаємодія з НАТО підпорядковується потребам максимального зміцнення обороноздатності держави та реформування її Збройних Сил. Бойові дії на сході України чудово показали помилковість припущення про неактуальність артилерії. В умовах слабкості української авіації та насичення окупованих частин Донбасу російськими системами ППО ближнього радіусу дії основний вантаж вогневого ураження ліг на артилерію.

Як наслідок, ЗСУ створила нові окремі артилерійські бригади – 38-му, 40-ву, 44-ту. 27-й окремий артполк розширили до бригади через додавання четвертого дивізіону систем «Ураган». Із 26-ї бригади виокремили самохідні артустановки «Піон», на базі яких створено 43-тю бригаду великої потужності. Тепер кожне оперативне командування Сухопутних військ має свою артибригаду систем калібру 152-мм дальності до 30км.

Тобто упевнено можна говорити, що ракетні війська і артилерія виходять на новий етап розвитку. Він передбачає збільшення вогневого потенціалу, та кращу підготовку фахівців.

Перлиною якісного розвитку ракетно-артилерійських військ України за останні роки стала ракетна програма, запущена в січні 2016 р. Сучасні українські ракетно-артилерійські підрозділи мають зробити значний якісний ривок у трьох ключових напрямках – мобільність, точність і дальність, а також технологічність, це і є запорука нашої перемоги.



Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.

Використані джерела:
Матеріали науково-практичної конференції «Зброярня: Історя розвитку озброєння та військової техніки». Львів, 27 лютого 2020 р.