На Черкащині створять музей історії українського війська

14.07.20
На Черкащині створять музей історії українського війська

Верховна Рада просить Уряд зберегти, розташований на Черкащині, унікальний ландшафтно-архітектурний комплекс «Садиба Даховських» та створити на його базі державний ландшафтно-парковий музей Історії Українського Війська.

Відповідну постанову сьогодні підтримали 335 народних депутатів.

Парламент рекомендує Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців створити на базі комплексу, що перебуває в оперативному управлінні Міноборони України, державний ландшафтно-парковий музей Історії Українського Війська та затвердити його статут.

Передати з балансу квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Міністерства оборони, новоствореному музею, на праві оперативного управління, 41 будівлю та земельну ділянку площею 88,8 га, які входять до складу ландшафтно-архітектурного комплексу.

Також Мініоборони пропонується забезпечити створення тематико-експозиційного плану музею, фонду музейних предметів, експозицій відповідного змісту, відповідно обладнаних приміщень для зберігання, консервації, реставрації музейних предметів, для експозицій та виставок, а також приміщень для забезпечення належного рівня обслуговування відвідувачів, умов охорони музею, оснащення його засобами охоронної та пожежної сигналізації, фінансування та кадрів для належного функціонування музею, розкладу роботи музею.

Для втілення відповідних заходів, Уряду рекомендується передбачати у держбюджеті на 2021 та наступні роки, видатки за цільовим призначенням Міноборони для проведення реконструкції та облаштування музею та його належного функціонування у подальшому.

З метою вдосконалення системи військово-патріотичного виховання громадян та популяризації музейної справи в Україні рекомендується залучити до створення музею Історії Українського Війська громадськість, військово-наукові товариства, ветеранські організації, фахівців у галузях військової справи, музейної справи, охорони та відновлення пам'яток архітектури, представників Збройних сил України, військових навчальних закладів, міжнародні та вітчизняні громадські організації та інших зацікавлених осіб та організацій.

Садиба Даховських фото © Роман Маленков

Історична довідка


«Садиба Даховських» – це неоготичний палац у стилі англійських середньовічних замків. Архітектурно-ландшафтна пам’ятка розташована у с. Леськове Монастирищенського району в Черкаській області займає майже 89 га землі. У комплекс входять замок, територія з листяним парком на лівому березі річки Конелки і хвойним на правому березі, гребля із ставом та сад.

Творцями садиби були чотири покоління польських поміщиків Даховських, які володіли Леськовим і навколишніми селами з 1770-х років до 1917 року.

Першим власником садиби став Маріан Даховський, який збудував невеликий двоповерховий будинок на березі річки з окремим приміщенням для садівника. Обидві будівлі знаходяться тут і зараз. Наступне покоління розгорнуло більш активну діяльність. Олександр і Гонората, взявши приклад з «Софії» в Умані, вирішили перетворити будинок на палац з парком і ставком. Усі плани їм здійснити не вдалося і будівництвом зайнялося вже третє покоління: брати Карл і Казимир.

Починаючи з 1850-го за 30 років був побудований двоповерховий палац у класичному стилі, який прикрашали дві вежі в три поверхи. З першого поверху можна було вийти на балкон, з якого відкривався вид на парк. Територія замку й листяної частини парку була оточена цегляним парканом. Для будівництва всіх цих об’єктів була потрібна дуже велика кількість цегли, тому братам навіть довелося відкрити свій власний цегляний завод.

У 1880-х господарем садиби стає син Казимира Тадеуш. Отримавши інженерну освіту в Європі й повернувшись на батьківщину, він вирішив внести свої корективи та надати сімейному палацу європейських фарб. Він його добудовує з урахуванням новітніх архітектурних тенденцій.

Садиба Даховських

До існуючого палацу була прибудована нова частина, але уже з використанням нових течій в європейській архітектурі. Дві частини будівлі, два стилі об’єднані так вдало, що, не будучи знавцем архітектури, сприймаєш цю споруду як єдине ціле. В цьому й суть «Леськівського дива». За розмірами це майже половина старого палацу, на три поверхи, з прямокутними вікнами і дверима, іншими деталями.

Єдність комплексу придають 6-гранні башточки в кутах добудови з такими ж зубцями, що й на старій частині палацу, але суцільної кладки. Зубці зроблені по всьому периметру добудови, в стінах вмонтовані декоративні вази та інші деталі. Основна відмінність – прямокутні форми і водяне (батарейне) опалення. Увесь замковий комплекс став триповерховим. Перед замком був розбитий розарій з фонтаном у центрі. Вода до нього поступала із свердловини по підземних жолобах.

Слабкістю Тадеуша була верхова їзда, тому третину маєтку він перетворив на конезавод, який включав 100 англійських скакунів, маточник і родильне відділення. В помісті були манежні доріжки, іподром, зимовий манеж. Жокеї, конюхи набирались із місцевих селян. На коней Леськівского конезаводу був великий попит і в Європі, і в Росії, а сам поміщик із своїми шістьма жокеями постійно брав участь в перегонах.

Радянська влада родинний маєток Даховських націоналізувала. Спочатку тут влаштували будинок відпочинку для працівників цукрової промисловості й піонерський табір. Під час війни в маєтку був військовий госпіталь. У післявоєнні роки будівля використовувалась як туберкульозний диспансер закритого типу, але після протестів селян, він був перетворений на госпіталь для офіцерів-відставників з нервово-психічними захворюваннями.

В 1970 році тут розмістили майно польового госпіталю. За цей час було збудовано трьохповерхове адміністративне приміщення, в колишній конюшні добудований другий поверх і розміщені квартири, інші приміщення були зайняті під технічні засоби госпіталю. Зали замку перетворили в склади для ліків. Зникли алеї, доріжки, причал для човнів, місток, що вів до острова. В 2003 році майно госпіталю вивезли, але воєнізована охорона залишилася, садиба і замок в даний час знаходяться у власності Міністерства оборони України.



При підготовці публікації використана інформація сайтів «Мандруй Черкащиною» та «ВСВІТІ».