Чому купівля «Дан» просто авантюра і привід освоїти гроші

18.11.20 | Михайло Забродський
Чому купівля Дан авантюра і привід освоїти гроші

Це не історія про “Дану М2” і “Богдану”, і не про безспірну технічну перевагу чеської САУ, і навіть не про калібри. Це історія сумнівного антидержавницького підходу, заплутаних рішень і авантюри...

Заміна Д-20 і 2С3 вимагає постачання у війська близько 300 САУ [...] фізично можна придбати не більше 40 модернізованих “Дан М2” [...] потенційно – це лише екзотична складова [у формуванні чергового “зоопарку” з різнорідних зразків]

Вітаю, шановні друзі!

Задоволений, що питання закупівлі чеської САУ "Дана М2" було сприйняте так жваво і викликало стільки емоцій. Оцінив святу віру окремих фахівців в те, що Дана 2М – “це наше все” і “що без неї – теж все!” Особливо сподобався наголос на те, що Азербайджан переміг в нещодавніх бойових діях виключно завдяки застосуванню цієї артилерійської системи.

Михайло Забродський
Михайло Забродський

Важко щоправда сказати як саме 9(?) одиниць, саме такі дані наводить The Military Balance 2020, могли переломити хід конфлікту, в якому рахунок артсистем йшов на сотні? Можна звісно апелювати до майстерного застосування цієї “стратегічної” батареї азербайджанськими артилеристами, але це так собі, дрібниця. Зокрема – на фоні лекцій про довжину ствола в калібрах, без вказання конкретної модифікації.

Артилерія, як добре відомо, – наука точна. Поговоримо саме про цифри.

Задекларована Міністерством оборони перспектива заміни 152 мм Д-20 і 2С3 вимагає постачання у війська близько 300 одиниць аналогічних, а ще краще – більш досконалих, артсистем. За даними The Military Balance, станом на 2016 рік в Чехії на зберіганні знаходилось не більше 40 одиниць. Важко припустити, що ця кількість збільшилася, адже зі зберігання у зразка зазвичай шлях лише до списання і утилізації. І зараз, за контрактом з Україною на суму 40 млн доларів США, 26 з них дообладнані шляхом встановлення автоматизованих систем прицілювання, супутникової навігації, засобів зв’язку тощо.

Виникає закономірне питання – що далі? Припустимо, що економічні можливості дозволять нашому оборонному відомству в перспективі придбати всі 40 одиниць. Питання “що далі?” від цього не зніметься!..

Спробуємо на нього відповісти.

Розрахунок на розбудову в Україні ремонтної бази для 40 одиниць іноземної САУ (мова йде саме про суто “артилерійську” частину!), яка вже більше як 30 років тому знята з виробництва в самій Чехії виглядає примарним.

Два самохідних артилерійських дивізіони, як їх зараз бачать нинішні “стратеги від скорочення”, по 12 гармат це навіть не повноцінна БрАГ, і зовсім не артилерійська бригада. Потенційно – це лише екзотична складова одного з таких формувань і не більше за те.

На тлі всього зазначеного вже якось несерйозно виглядають нагадування про “радянський” калібр 152 мм в світі задекларованого переходу на технічний стандарт НАТО в 155 мм. Да й зауваження про те, що не все так добре з кількістю боєприпасів цієї номенклатури на певний час можна забути.

Насправді, все значно цікавіше! Це не історія про “Дану М2” і “Богдану”, і не про безспірну технічну перевагу чеської САУ, і навіть не про калібри. Це історія сумнівного антидержавницького підходу, заплутаних рішень і авантюри на яку наважуються в Міністерстві оборони і за яку платникам податків пропонують викласти чергові мільйони в твердій валюті!

Читати також:Комітет категорично проти закупки чеських гаубиць Dana M2


Михайло Забродський

Даний матеріал відноситься до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.