Це не історія про “Дану М2” і “Богдану”, і не про безспірну технічну перевагу чеської САУ, і навіть не про калібри. Це історія сумнівного антидержавницького підходу, заплутаних рішень і авантюри...
“ Заміна Д-20 і 2С3 вимагає постачання у війська близько 300 САУ [...] фізично можна придбати не більше 40 модернізованих “Дан М2” [...] потенційно – це лише екзотична складова [у формуванні чергового “зоопарку” з різнорідних зразків]
Вітаю, шановні друзі!
Задоволений, що питання закупівлі чеської САУ "Дана М2" було сприйняте так жваво і викликало стільки емоцій. Оцінив святу віру окремих фахівців в те, що Дана 2М – “це наше все” і “що без неї – теж все!” Особливо сподобався наголос на те, що Азербайджан переміг в нещодавніх бойових діях виключно завдяки застосуванню цієї артилерійської системи.
Важко щоправда сказати як саме 9(?) одиниць, саме такі дані наводить The Military Balance 2020, могли переломити хід конфлікту, в якому рахунок артсистем йшов на сотні? Можна звісно апелювати до майстерного застосування цієї “стратегічної” батареї азербайджанськими артилеристами, але це так собі, дрібниця. Зокрема – на фоні лекцій про довжину ствола в калібрах, без вказання конкретної модифікації.
Артилерія, як добре відомо, – наука точна. Поговоримо саме про цифри.
Задекларована Міністерством оборони перспектива заміни 152 мм Д-20 і 2С3 вимагає постачання у війська близько 300 одиниць аналогічних, а ще краще – більш досконалих, артсистем. За даними The Military Balance, станом на 2016 рік в Чехії на зберіганні знаходилось не більше 40 одиниць. Важко припустити, що ця кількість збільшилася, адже зі зберігання у зразка зазвичай шлях лише до списання і утилізації. І зараз, за контрактом з Україною на суму 40 млн доларів США, 26 з них дообладнані шляхом встановлення автоматизованих систем прицілювання, супутникової навігації, засобів зв’язку тощо.
Виникає закономірне питання – що далі? Припустимо, що економічні можливості дозволять нашому оборонному відомству в перспективі придбати всі 40 одиниць. Питання “що далі?” від цього не зніметься!..
Спробуємо на нього відповісти.
Розрахунок на розбудову в Україні ремонтної бази для 40 одиниць іноземної САУ (мова йде саме про суто “артилерійську” частину!), яка вже більше як 30 років тому знята з виробництва в самій Чехії виглядає примарним.
Два самохідних артилерійських дивізіони, як їх зараз бачать нинішні “стратеги від скорочення”, по 12 гармат це навіть не повноцінна БрАГ, і зовсім не артилерійська бригада. Потенційно – це лише екзотична складова одного з таких формувань і не більше за те.
На тлі всього зазначеного вже якось несерйозно виглядають нагадування про “радянський” калібр 152 мм в світі задекларованого переходу на технічний стандарт НАТО в 155 мм. Да й зауваження про те, що не все так добре з кількістю боєприпасів цієї номенклатури на певний час можна забути.
Насправді, все значно цікавіше! Це не історія про “Дану М2” і “Богдану”, і не про безспірну технічну перевагу чеської САУ, і навіть не про калібри. Це історія сумнівного антидержавницького підходу, заплутаних рішень і авантюри на яку наважуються в Міністерстві оборони і за яку платникам податків пропонують викласти чергові мільйони в твердій валюті!
| Читати також: | Комітет категорично проти закупки чеських гаубиць Dana M2 |
