Топ ОПК - 2020: Щорічний рейтинг підприємств ОПК України

останнє оновлення 26.05.21 Топ ОПК (ВПК) України 2020 – щорічний рейтинг українських підприємств, які виробляють продукцію (надають ...

неділя, 6 червня 2021 р.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1

Автор: Андрій Харук
Ставка на експорт: легка гаубиця LG1

В останні десятиліття гаубиці калібру 155 мм (або їх пострадянська альтернатива – 152 мм) майже витіснили інші артсистеми з польової артилерії. Єдиним класом, який зумів зберегти свою нішу, є 105-мм гаубиці, в силу своїх масогабаритних характеристик затребувані в аеромобільних, повітряно-десантних і гірських частинах. Один з найбільш сучасних зразків в цьому класі – французька гаубиця LG1.

До середини 80-х років єдиною у світі сучасної 105-мм гаубицею була британська L118. Її високі тактико-технічні характеристики зумовили значну популярність – досить сказати, що армія США прийняла на озброєння модифікований варіант британської гаубиці під позначенням М119.

У такій ситуації рішення керівництва французького концерну GIAT взятися за розробку власної артсистеми такого калібру, та ще й без будь-яких гарантій закупівлі її французькою армією, схоже на авантюризм. З іншого боку, рано чи пізно повинна була знадобитися заміна багатьом тисячам застарілих знарядь, які були в десятках країн – в першу чергу, американським гаубицям М101 та італійським М56.

І хоча обсяги контрактів на гаубицю LG1 поки обчислюються навіть не сотнями, а всього лише десятками, проєкт виявився комерційно успішним.

Конструкція

Гаубиця LG1 має ствол довжиною 30 калібрів, оснащений двокамерним дульним гальмом. Конструкційна живучість ствола становить 7700 пострілів, але практична обмежена 1500 пострілами. Затвор – напівавтоматичний, горизонтальний клиновий. Противідкотні пристрої – гідропневматичні, накатник розташований над стволом, а гальмо відкоту – під ним. Для полегшення наведення у вертикальній площині гармату оснащено врівноважувальним пристроєм, колонки якого розташовані з боків ствола на рівні затвора.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Гаубиця LG1 на виставці (steemit.com)

На відміну від британської гаубиці L118 або американської М102, французька має лафет традиційної конструкції – з розсувними станинами. Під віссю є опорна плита, на якій гаубиця вивішується на вогневій позиції. Станини – зварні коробчаті, з сошниками. На кінці лівої станини є зчіпний пристрій.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Гаубиця LG1 в бойовому положенні (janes.com)

Під час буксирування ствол розгортається уздовж зведених станин. Водночас допускається буксирування зі стволом у бойовому положенні. Торсіонна підвіска дозволяє буксирувати гаубицю по пересіченій місцевості зі швидкістю до 40 км/год, а по шосе – навіть до 120 км/год (хоча важко уявити автомобіль, що мчить з такою швидкістю по автостраді з гарматою на причепі).

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Гаубиця LG1 в похідному положенні (steemit.com)

За боєприпасами LG1 сумісна з американською гаубицею М119 (але не з британської L118). Осколково-фугасний снаряд 105 HE ER G3, оснащений донним газогенератором, забезпечує максимальну дальність стрільби 17 км – на 3 км менше, ніж у британської гаубиці L118 (але у тій ствол довше на 7 калібрів). Мінімальна дальність вогню цим снарядом становить 7 км. При застосуванні американських снарядів М1 діапазон дальності стрільби знаходиться в межах від 1 до 11 км. Снаряд 105 HE ER G3 важить 15 кг, а його довжина становить 586 мм (для пострілу ці параметри – 18 кг і 850 мм відповідно). Початкова швидкість цього снаряда – 685 м/с. Концерн «Некстер» пропонує й інші типи снарядів для LG1 – осколково-фугасний з донною виїмкою 105 HE НВ G3, димової 105 SMK ER G3.

Варіанти

Перші три прототипи LG1 були готові в 1987 році, а незабаром до випробувань приєдналися три передсерійні гаубиці. Виробництво першого серійного варіанту LG1 Mk I велося в 1992-1993 роках.

У 1996 році почався серійний випуск гаубиць LG1 Mk II. Головною відмінністю цього варіанту стала система LINAPS (Laser Inertial Automatic Pointing System) виробництва британської фірми «GEC-Марконі» (згодом купленої «Селекс ES», в свою чергу поглиненої концерном «Леонардо»). Ця система, яка є однією з найбільш популярних як у буксированій, так і в самохідній артилерії, забезпечує прив'язку гармати (за допомогою інерціальної системи на лазерних гіроскопах і приймача супутникової навігаційної системи GPS), наведення гармати по азимуту і куту місця, вироблення даних для стрільби за допомогою балістичного обчислювача і радіолокаційного вимірювача початкової швидкості снаряда, а також взаємодія з лазерним далекоміром і цифровою радіостанцією. Джерело живлення забезпечує безперервну роботу LINAPS протягом 24 годин.

У 2008 році з'явився варіант LG1 Mk III, який являє собою черговий етап в «діджіталізаціі» цієї легкої гаубиці. Гармата комплектується системою управління вогнем (СУВ) MAFCS (Modular Artillery Fire Control System) виробництва фірми «Астронотікс Корпорейшн оф Америка» і навігаційною системою KN-4501 фірми «Кіфотт Корпорейшн». У комплекті з гаубицями концерн «Некстер» пропонує переносний балістичний комп'ютер BACARA, що працює на рівні батареї. За допомогою ультракороткохвильової радіостанції він може дистанційно керувати СУВ гармат. Для рівня дивізіону «Некстер» проводиться система управління вогнем FINDART.

Служба та бойове застосування

Гаубиці LG1 до теперішнього часу експортовані в сім країн, причому найбільшою популярністю вони користуються в Південно-Східній Азії. Першим замовником став Сінгапур, він же виявився єдиною країною, що купила гармати у модифікації MK I. У 1992-1993 роках армія цієї держави отримала 37 (за іншими даними – 39) гаубиць LG1. Однак кар'єра цих артсистем виявилася короткою – всього півтора десятиліття. До 2008 року вони були повністю замінені 155-мм легкими гарматами SLWH «Пегасус» сінгапурського виробництва.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Сінгапурська гаубиця LG1 Mk I (armyrecognition.com)

У 1994 році два десятки знарядь LG1 замовила Індонезія, стала першим покупцем варіанта Mk II. Контракт реалізували у 1996 році. В Індонезії французькі гаубиці надійшли на озброєння морської піхоти – 18 одиниць послужили для комплектування одного дивізіону, а ще дві використовуються в навчальних цілях.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Розрахунок індонезійської гаубиці LG1 Mk II під час навчальних занять (tni.mil.id)

У 1996-1997 роках гаубиці LG1 Mk II надійшли на озброєння двох країн НАТО: 28 одиниць купила Канада, ще 14 – Бельгія. Завдяки прозорості канадських державних закупівель відома ціна: одна гаубиця обійшлася скарбниці в 648 857 канадських доларів, що в перерахунку на нинішній курс з урахуванням інфляції становить близько 1,017 млн канадських доларів (672 000 євро).

Канадські LG1 Mk II у 2002 році дебютували у складі закордонної місії – в миротворчій операції на території Боснії і Герцеговини. Але справжнім випробуванням для них стала війна в Афганістані. У 2003 році в цю країну прибула батарея LG1 Mk II зі складу 5-го полку легкої артилерії. Гармати забезпечували вогневу підтримку підрозділам Кабульської багатонаціональної бригади, відмінно зарекомендував себе в умовах гірничо-пустельній місцевості. Нині канадські LG1 Mk II в частинах першої лінії замінені 155-мм легкими гарматами М777, але вони використовуються для підготовки резервних підрозділів.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Канадські LG1 Mk II на вогневій позиції в Афганістані (primeportal.net)

У Бельгії гаубиці LG1 Mk II перебувають на озброєнні однієї батареї єдиного, що залишився в армії артдивізіону, який входить до складу моторизованої бригади (друга його батарея укомплектована 120-мм мінометами).

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Бельгійські гаубиці LG1 Mk II на параді. Як тягачів використовуються бронеавтомобілі «Дінго-2» (armyrecognition.com)

Одночасно з Канадою та Бельгією гаубиці LG1 Mk II придбав для своєї армії Таїланд (у кількості 24 одиниць). Зустрічалися повідомлення про покупку 30 таких гармат для морської піхоти, а також про придбання колишніх сінгапурських гаубиць LG1 Mk I, але підтверджень вони не знайшли. Разом з тим, Таїланд здійснює модернізацію своїх гаубиць М101 із застосуванням технологій LG1.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Стрільби з гаубиці LG1 Mk II армії Таїланду (armyrecognition.com)

Першим покупцем «трійок» стала Колумбія, яка замовила у 2008 році 20 гаубиць LG1 Mk III за ціною 1,6 млн доларів США за штуку (нині це складає 1,87 млн доларів). Гармати закуповувалися в максимальній комплектації, з самою «навороченою» СУВ, що неминуче позначилося на ціні. За деякими повідомленнями, у 2014 році Колумбія придбала три додаткові гаубиці. Гармати надійшли на озброєння 10-го артдивізіону, дислокованого в департаменті Гуахіра на півночі країни.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 Колумбійська LG1 Mk III на вогневій позиції (armyrecognition.com)

Армія Колумбії активно застосовує свої LG1 в протипартизанських операціях. В таких умовах особливо цінними виявилися малі маса і габарити гармати – у важкодоступних віддалених районах країни чи не головним засобом транспортування LG1 стали гелікоптери UH-60 «Блек Хок».

Своєрідним породженням специфічних умов ведення бойових дій в Колумбії стала самохідна артилерійська установка SAA-1 (Sistema de Artilleria Autopropulsado), створена фахівцями Школи артилерії.

Ставка на експорт: легка гаубиця LG1 САУ SAA-1 в бойовому положенні (armyrecognition.com)

Артилерійську частину гаубиці LG1 Mk III поставили на тривісну 5-тонну вантажівку BMY M923A6, прикривши бронею і не забувши про гідравлічні домкрати для горизонтування САУ на позиції. Від інших найпростіших САУ формату TMG (Truck Mounted Gun) колумбійська SAA-1 відрізняється незвично великою площею бронювання. Викликано це знову-таки місцевою специфікою: броня повинна захищати самохідку насамперед не на позиції, а на марші (від частих нападів партизан із засідок). Маса САУ становить 11 т. Прототип SAA-1 випробовувався у 2016-2017 роках. Повідомлялося про плани виготовлення шести таких самохідок, але будь-яких відомостей про реалізацію цих задумів не надходило.

Останнім за часом покупцем LG1 стала Малайзія. У 2018 році вона замовила 18 гаубиць модифікації Mk III в повністю комп'ютеризованому варіанті, 3 балістичних комп'ютери BACARA і партію боєприпасів.

На відміну від інших країн, які купували ці гаубиці, Малайзія вирішила налагодити їх ліцензійний випуск. Перші шість LG1 Mk III надійшли з Франції в березні 2020 року, а решта 12 були зібрані за ліцензією місцевою фірмою Advanced Defense Systems.

Гаубиці надійшли на озброєння 1-го артполку 10-й парашутної бригади, замінивши застарілі італійські гаубиці М56. З огляду на, що М56 перебувають на озброєнні ще шести полків, ймовірно, Малайзія закупить додаткові партії LG1 Mk III (в першу чергу планується придбати такі гармати ще для двох полків).

Не втратила інтересу до французьких гаубиць і Індонезія. Армія цієї країни випробувала південнокорейські гаубиці КН178, але все обмежилося придбанням єдиної шестигарматної батареї. Індонезійських військових не влаштувала надто велика, за сучасними мірками, маса КН178 - адже, по суті, ця гармата є «тюнінгованим» варіантом М101А1. Тому нині в Індонезії обговорюється можливість закупівлі гаубиць LG1 Mk III для укомплектування трьох дивізіонів. Не виключається можливість продовження закупівель таких гаубиць Колумбією. А у 2018 році LG1 Mk III демонструвалася в Польщі як можливе озброєння артдивізіону 6-ї повітряно-десантної бригади.


Тактико-технічні характеристики (ТТХ) 105-мм гаубиці LG1 Mk III

Калібр, мм

105

Довжина ствола, мм

3100

Маса в бойовому положенні, кг

1630

Кут вертикального наведення, град

-3, +70

Кут горизонтального наведення, град

24 (з перестановкою станин – 360)

Макс. початкова швидкість снаряда, м/с

685

Максимальна дальність стрільби, м

17000

Практична швидкострільність, постр/хв

12

Чисельність розрахунку, чол

5



Література

  1. armstrade.org
  2. armyrecognition.com
  3. artillery-antitanks.blogspot.com
  4. deagel.com
  5. nevskii-bastion.ru
  6. infodefensa.com



Даний матеріал належить до авторських публікацій.
Думка редакції може не збігатися із точкою зору авторів матеріалів.
Українською мовою перекладено спеціально для Ukrainian Military Pages

Використані джерела:
warspot.ru